«Стрийське узгір’я»: функціоналізм між садами та закинутим цвинтарем
У Львові чимало вулиць і навіть цілих дільниць, забудованих у функціоналістичному стилі. Серед таких – вулиця Лижв’ярська.
Її ви не знайдете в найвідоміших статтях про так звані «львівські люкси» і не побачите на гугл-карті функціоналістичних вілл.
Вуличка сховалась між двома парками Культури та Стрийським, і простягається паралельно вулиці Стрийській.
На ній серед садів ховаються функціоналістичні вілли. Попри сади, які типові для цього стилю, ці будиночки мають ще одну особливу перевагу – панораму Львова у своїх вікнах, адже вулиця знаходиться на пагорбі, одразу над парком Культури.
Вулиця отримала свою назву від терміну “лижвярство”, або ж ковзанярство, оскільки неподалік, у Стрийському парку, розташовувалась ковзанка Львівського Ковзанярського Товариства.
Вулицю почали зводити у 1928–1930 роках, власне, в самому розпалі функціоналістичної забудови Львова. У 1936 році вона отримала назву «Лижв’ярська»(Łyżwiarska).
У 1943 році носила ім’я австрійського винахідника Йозефа Хардтмута або Хардтмутгассе.
У липні 1944 року її було перейменовано на Лижварську. У 1991 році вулиця отримала свою сучасну назву – вулиця Лижв’ярська.
Кілька будинків у стилі функціоналізму розташовані і на прилеглій вулиці Літній.
Вулиці Літня (колись Одровонжів) та Лижв’ярська в міжвоєнний період належали до одного житлового району, що мав напівофіційну назву “Стрийське узгір’я”. На розі Літньої та Стрийської розташований житловий будинок. Кам’яниця має наріжні вікна та рустовані колони при вході, загалом будинок має доволі прості функціоналістичні форми.
А от вже інтер’єри більше нагадують ар деко. Бачимо характерні для цього стилю вікна та хвилясті гратування балюстради.
На входом красується вікно-ілюмінатор. Цікаві форми отримали загорожі балконів та наріжні кути будинку. Один з кутів будинку “вирізаний” з площини фасаду, що нагадує готичну фаску( зрізаний кут фасаду) і виконує суто декоративну роль.
Далі на вулиці Літній серед зелені під номером 4 заховався так званий будинок скульпторів. Це була оселя відомої львівської скульпторки Яніни Райхерт-Тот. Мисткиня працювала у Львові та Кракові.
Її творчості була притаманна релігійна тематика, вона оздоблювала львівські костели. Створила власний стиль, що прямував до тектонічності, конструкції і ритму. Працювала у царинах монументальної, монументально-декоративної, станкової скульптури, займалась дрібною пластикою.
Після війни у цьому будинку мешкав скульптор Євген Дзиндра. Один з найкращих львівських скульпторів середини XX. Митець створив цілу галерею портретних погрудь: Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Стефаника, Соломії Крушельницької, Людвіга Ван Бетховена, Поля Робсона, Миколи Леонтовича. Дзиндра також є автором кам’яних левів, що стоять на площі Ринок біля львівської Ратуші.
Мало хто знає, що пропри красиві будинки та відомих людей, що мешкали в околицях Лижв’ярської, вулиця має і потойбічних сусідів, саме при закінченні Лижв’ярської, де вона переходить в парк Культури – розміщувалось старе львівське кладовище 17 століття, що носило назву «Cтрийське».
Цвинтар розташовувався у нижній частині сучасного Стрийського парку між вул. Стрийською, вул. Домбровського, вул. Пуласького та дорогою, що йшла поза пам’ятником Яну Кілінському до бічної в’їздної брами парку.
Стрийський цвинтар закритий у 1823 році, натомість того року було відкрито «Новий Стрийський цвинтар» у верхній частині вул. Стрийської, з правого боку, який зайняв територію між сучасними вул. Стрийською, вул. Героїв Майдану і вул. Лижв’ярською. Він остаточно знищений у 1970-х роках. Та ще до приходу радянської влади – цвинтар занедбали, чимало нагробних плит використали для будівництва, а гробівці на Стрийському цвинтарі стали притулком банди, яка тероризувала околицю Львова в ті часи.
Текст та фото: Мирослава Ляхович, вперше опубліковано на www.photo-lviv.in.ua
Джерела і література:
