Блог

«Петляючи брудними, запилюженими вулицями, спочатку трамваєм, потім автобусом, виїжджаємо із затхлого міського повітря на хвойні простори Голоска», – так починається, очевидно, рекламний репортаж про санаторій на Голоско в «Газеті Львівській» за 1942 рік. Автор статті пропонує подорож в «інший світ», де ти не лише можеш полікувати свої легені, але відпочити від міського галасу та безладу. Сховатись від міського життя в 1942 році, під час нацистської окупації Львова, звучить доволі недвозначно, але мова все ж йде про лікування туберкульозу

Вулиця Зарицьких носить ім’я знаної львівської родини, а пам’ятна таблиця на 27 будинку вказує, що тут жили Мирон Зарицький, відомий математик, його донька Катерина і її чоловік Михайло Сорока. На таблиці не зазначають, що там же проживав і Богдан Сорока, син Михайла і Катерини, львівський художник-графік.

Проектувався як костел і монастир, а використовувався як будинок культури, конструкторське бюро та дослідні лабораторії. Комплекс монастиря Кармелітів босих та костел Богоматері розташовується на вул. Персенківка, 10.

Трапляються такі будинки, котрі краще фотографувати в сутінках. Як от будинок на вулиці Коновальця, 42. Бо найцікавішим в його архітектоніці виявилось освітлення. Власне, оригінальне зовнішні і внутрішні лампи та ліхтарі модерністських будинків мало де збережені.

На розі вулиць Кривоноса і Високий Замок стоїть вілла. Відкрита веранда-тераса виходить на парк. Зовсім ще недоторкана столярка вікон, які ведуть на терасу. До вулиці Кривоноса будинок повернутий заскленою галереєю і нагадує заміську віллу

В цьому матеріалі ми не покажемо вам екстер’єр будинку, зате разом детально подивимось на меблі стилю ар деко, якими користувались в 20-30-их роках минулого століття. До себе в помешкання нас запросив Георгій Косаван, куратор культової виставки «Дефлорація», власник і засновник першої львівської галереї сучасного мистецтва «Три крапки»

Вулиця Княжа, що з’єднує Кривоноса і парк Високий замок, виглядає цілком сецесійною, якби не останній, 16-ий номер, який буквально вріс в гору своєю правою частиною. Хоч за мальовничістю він не кардинально відрізняється від сусідніх, але химерні, вільно зінтерпретовані форми путті, що підтримують еркер та кришталкові орнаменти, говорять про ар деко.

Територія колишньої вулиці Львівських дітей (Lwowskich Dzieci), теперішня назва Героїв УПА, забудовувалась ще з початку минулого століття. Там виростали здебільшого будинки заміського типу, з садами навколо. В міжвоєнний час до кінця двадцятих років ще зводили вілли, потім вже чиншові функціоналістичні будинки.

Можливо ви б і не знали про цю споруду, якби не ходили б туди на дитячі вистави або ввечері на дорослі. Піднімаючись по сходах помічали круглі вікна ілюмінатори, сидячи на балконах – рустовані тяги на стелі, ви задумувались з якого року цей театр? Для кого він будувався? Які п’єси мали б поставити та чи поставили на цій сцені?

Сьогодні ця вулиця нічим не відрізняється від тої, що була в міжвоєнний час, тому ми зараз можемо спостерігати задум архітектора в автентичному вигляді.

Пані Олена курила і грала в карти на планшеті. Я розглядала помешкання – все було доволі в плачевному стані. Жінка пояснювала: нас обікрали доглядальники моєї матері, все повиносили, навіть ручки латунні повикручували.

В архітектурі модернізму в центрі всього була людина. Починаючи від дизайну меблів та формування інтер’єрів, завершуючи навколишніми ландшафтами та потребами в комунікації з зовнішнім світом.  В цьому проекті  розповідаю історії будинків, про архітекторів та перших мешканців, про тих, хто поселився вже потім. Проте також цікаво дізнатись і поговорити про буденне проживання в цих будинках, про …

Продовжити читання “Оточена модернізмом: в гостях в Олі”