В архітектурі модернізму в центрі всього була людина. Починаючи від дизайну меблів та формування інтер’єрів, завершуючи навколишніми ландшафтами та потребами в комунікації з зовнішнім світом. В цьому проекті розповідаю історії будинків, про архітекторів та перших мешканців, про тих, хто поселився вже потім. Проте також цікаво дізнатись і поговорити про буденне проживання в цих будинках, про звичайні, але водночас проникливі стосунки з простором.
Я прийшла на одну з найяскравіших модерністичних дільниць в район вулиць Ак. Павлова та Туган-Барановського, в гості до дизайнерки Олі Стеблак і ми поговорили про те – як це бути в архітектурних ландшафтах, які ти розумієш та відчуваєш.
Будинку Олі пощастило, він зберігся в досить доброму стані, сходова клітка майже не знищена. Збережена навіть столярка термометрів та автентичні шпоновані двері до квартир.
З Олею йдемо до помешкання і дорогою вона розповідає – як часто повертаючись додому, зупиняється в під’їзді, що б помилуватись візерунком з чорно-білої плитки на майданчиках між сходами.
Інколи стає біля вікон і спостеріє за розсіюванням світла з деяких збережених шиб:
“З під’їздом взагалі окремі стосунки, в ньому така класна акустика, афігєнний звук створюється, якщо співати. Ну і ця фантастична плиточка на підлозі та перила – до них приємно торкатися. ”
– Розкажи як ти співживеш з цими стінами?
Будинок впливає на мене, а я на нього. Ми з ним чудово взаємодіємо і я його люблю. Взаємозв’язок будується настільки міцним, наскільки довго ти співіснуєш з цими стінами. Будинок, у якому живеш – це ж частина тебе. Тут ще працює справа звички, яка гамує. Я вже дуже полюбила його, і під’їзд, і навіть сусідів, хоча вони мене нє, ну не всі, точно. Ггг… Деякі люблять, – сміється Оля.
Відчуття будинку змінюється відносно пір року. Наприклад влітку, коли заходиш в будинок (в під’їзд) тебе супроводжує приємна прохолода, відповідно відчуваєш полегшення. Це ж класно приходити додому з полегшенням.
Проходимо до квартири, тут збережено багато автентичних елементів інтер’єрів. Між кімнатами двері з вікнами-ілюмінаторами. Як відомо, модерністи вносили мореністичну тематику не лише в екстер’єри, але й формування внутрішніх просторів.
По всій квартирі залишилась оригінальна фурнітура. Оля ставиться до “цих дрібничок” з ніжністю. Як мисткиня, яка працює з візуальним, добре усвідомлює наскільки навіть такі нюанси в інтер’єрі важливі і добавляють відчуття естетичного комфорту.
У вікнах також ще стоїть оригінальна столярка.
“Більш за все у тому будинку люблю балкон, двір і ті два ясени у ньому”, – каже Оля.
– З ясенами може пов’язана якась історія?
Влітку 2016-го зустріла біля дверей будинку літнього пана. Ми зайшли до під’їзду. Йдучи, він запитував – чи я живу в цьому будинку і найважливіше, чи живуть ще його ясени. На превелике щастя, ясени були на місці.
– А тут колись був його дім?
Власне, так. Він з батьком, будучи ще дитиною, посадили ясени вже після Другої Світової війни. Пан єврейського походження і розповідав, як він з родиною переховувались у підвалі цього будинку під час окупації міста. Він говорив повільно, але дуже виразно і кожне його слово мало вагу. Під час цієї розповіді в його виразних блакитних очах читався жах пережитого. Жестом лівої руки показав на той підвал. Отож, ми зайшли у двір і він побачив ясени. І тут, капєц, на його очах проступили сльози і поволі він підійшов до дерев і обійняв їх по черзі.
Потім ми вийшли з квартири в той самий двір і Оля додала:
“Образ його тримається в пам’яті досить міцно. Та й ясени з історією, вже не просто ясени. Як раз після того й подумалось, що дерева теж люди. Отак би назбирати історії про всі дерева в місті і персоніфікувати їх. “
