Врятувати свій будинок: Продовження історії

Більше читати тут. Після того, як Саша попрацював у себе в квартирі, він планував взятись за під’їзд.

Власне, перше, що чоловік хотів зробити – це відновити оригінальну вхідну браму до будинку, яку давно викинули. Звісно, ніхто не пам’ятав, як брама виглядала, тому Саша почав шукати фотографії та креслення. Світлин не виявилось, на кресленні, яке вдалось дістати з архіву, вхідні двері були зображені лише схематично.

На першому фото – залізна брама, яку встановили замість оригінальної.

Саша починає шукати подібні двері по всьому місту, звертається до реставраторів та дослідників архітектури. В результаті після довгої ретельної роботи – будинок отримує відновлену вхідну браму. Детальну історію виробництва брами можете прочитати за посиланням.

Роботу виконував реставратор Олександр Савчук. Я вирішила дізнатись в майстра – чи часто до нього звертаються за відновленням або реставрацією модерністичних брам:

– Поки що реставрували три і одні двері-віяло в під’їзді: на Франка, 107 брама, віяло і двері в двір, на Кубійовича, 17 і 22 вхідні брами. Коли їх реставрували, то інтенсивно цікавилися мешканці сусідніх будинків, але на цьому все і закінчувалось. Враховуючи обмежений бюджет, невдалося відновити ручки, тому підбирали щось подібне, дешевше. Чомусь люди дуже мало звертаються з таких будинків за реставрацією, складається враження, що вони не вбачають в цьому ніякої ні краси, ні архітектури, ні спадщини, – розповідає реставратор.

З Сашою Одухою зустрічаюсь біля будинку на Кастелівці. Він розповідає – як встановлювали браму і позбувались попередньої, залізної:

– Ще не встиг я зробити оголошення в Інтернеті, що продаю залізну браму з будинку, як чоловік, що проходив повз, зацікавився брамою, яку ми як раз демонтували. Він виявся з сусідньої вулиці Сахарова. Я одразу запитав – а це ви хочете стару рідну браму викинути і залізну на її місце поставити? Покупець сказав, що так, бо та  в нікудишньому стані. А я йому : Не продам вам своєї залізної брами. І разом з реставраторам і майстрами ми переконали чоловіка, що вигідніше і гарніше – буде відремонтувати стару модерністичну, ніж замінювати її на залізний непотріб, який за 5 років вийде з ладу. Чоловік погодився і пообіцяв взятись за ремонт.

Заходимо до будинку вже через відновлену модерністичну браму.

Саша показує мені, як реставратор Андрій Федоришин відновлював алебастрові панелі:

– На жаль, зараз в нас неможливо ніде купити алебастр. Тому ми вирішили на місці знищених панелей зробити імітацію. Ось бачиш – тут взята за основу мармурова криха з цементом, а зверху вручну розмальована під алебастр. Спочатку Андрій клав ці плити, а потім розфарбовував. Якщо здалеку – то майже не відрізниш – де алебастр, а де – імітація, хоча я б купив справжні плити, якби була можливість.

На фото зліва – алебастр, справа – імітація.

Сам же алебастр, реставратор спочатку відчищав. Потім я розпитала Андрія про процес роботи. Ось що він розповів:

– Все залежить від фарби, якою замальовано. Переважно – це олійні фарби радянської доби, які за допомогою змивок старої фарби та шпателів, скальпелів, мастихінів чистяться, після цього ще протирається все ватою й уайтспиртом. Полірувальною машинкою проходив вкінці – це болгарка із змінними оборотами та насадками для полірування поверхонь. Якщо розібратись – поліровка, це фінішна делікатна шліфовка з використанням води, настільки дрібна та делікатна, що не залишає слідів від обробки і заглянцовує поверхню. Для м’яких порід, таких як алебастр, вона ще при тривалій дії знімає тонкий шар матеріалу, тим самим позбуваємося плям та дрібних подряпин, більші подряпини вже за допомогою воску прибиралися й маскувалися під час полірування.

На фото зліва – імітація алебастру, справа – відчищений камінь.

– А ви вже реставрували до цього алебастр? Чи інші елементи модерністиних інтер’єрів?

– Перед тим переважно гіпси, вапняки, пісковики, стюки траплялись. З модерністичних будинків – в інтер’єрі декоративні бетонні русти відновлював.

– А як щодо плит, які імітують алебастр? Чи дійсно неможливо ніде купити зараз камінь для облицювання інтер’єрів?

– Можливо, я на скульптурній фабриці біля Податкової бачив плити з алебастром. Він просто зараз не такий популярний, як граніт і мармур, тому може в меншої кількості фірм в асортименті є.

– Чому тоді ви його не купили, а робили імітацію?

– Алебастр як і мармур є різний, тому, що б підібрати саме такий сорт і ґатунок, треба було б проводити низку досліджень, пошуків родовищ, з яких це бралося, тоді в ідеалі ще їхати на ті родовища, підбирати близький по малюнку пласт каменю, бо різні пласти по різному виглядають. Це за умови, якщо цей кар’єр ще функціонує, звісно. В іншому випадку це те ж, що втрати австрійської цегли в муруванні, закласти новою, глазурованою.

Андрій зазначив, що загалом, якщо б комплексно братись за будинки цієї епохи – вартувало б таку роботу проробити, бо, очевидно, що алебастр закупляли в той період з конкретних родовищ, наприклад з Журавно.

Тим часом ми з Сашею проходимо на перший поверх. Олександр показує мені відновлені двері з середини, де збережена автентична коробка з кнопкою(при відкритті дверей вмикала світло в під’їзді).

Також звертає увагу на чорні панелі(зроблені з бетону, покритого чорною фарбою на основі воску), якими збоку облицьований сходовий марш:

– Пам’ятаєш – які вони були – обляпані олійними фарбами, під шаром бруду. Андрій відмивав панелі розчинником, потім полірував. Зробили поки що лише підйом на перший поверх. Хотіли подивитись – як вийде.

– То ти плануєш таким чином відновлювати весь під’їзд?

– Так. Це лише початок роботи. Поки важко сказати, коли я зможу зробити весь під’їзд, проте я б дуже хотів. Зараз принаймні ми вже уявляємо – як з цим працювати.

– А що з поручнями? Вони таки добряче знищені, подекуди вирвані цілі куски дерева.

– В мене в планах їх відновити також. І скоріш за все, це не буде так складно. Адже в нашому будинку проектанти використали дешевший варіант поручнів – вони тут не з гнутого дерева, а складені частинами – як конструктор.

– Як щодо тамбурних дверей? Вони в не найкращому стані.

– Їх я теж думаю реставрувати. Якщо їх грамото відремонтувати, мало б стати набагато тепліше в під’їзді, вони ж не просто так були запроектовані.

Саша дуже добре усвідомлює – якщо вкладати гроші у ремонт та реставрацію свого будинку – він буде відповідати тобі взаємністю – теплом і затишком, а головне стоятиме ще не один десяток років. Чомусь більшість людей поки не зовсім розуміють, що суто споживацький підхід для будинків – смертельний.

Джерела та література:

Персональна комунікація, Олександр Одуха, березень, 2019