Як улюблений архітектор Шептицького будував для українців, або мікросвіт під Кайзервальдом

Тому для проектів, особливо квартальної забудови, обирались зелені райони міста, часто біля паркових зон.

Такі, до прикладу, як дільниця під Кайзервальдом. Якщо піти вверх вулицею Пісковою, а потім блукати між Харківською, Острозького та Рєпіна, потрапляєш саме в такий модерністичний міктросвіт. Ця мальовнича дільниця  зараз фактично є частиною ландшафтного парку Знесіння. Вона вся всипана функціоналістичними віллами, оточеними садами та квітниками.

Саме на Пісковій знаходиться низка будинків, збудованих в стилі раннього функціоналізму. Будинки  зводили між 1927 і 1929 роком. Вони призначались для українського кооперативу «Власна хата».

Автором проектів та керівником будівництва був відомий український архітектор Олександр Пежанський. Син знаного галицького архітектора Григорія Пежанського, будував в стилі функціоналізму та ар деко.

Олександр Пежанський дружив з метрополитом Андреєм Шептицьким, кажуть, Пежанський був його улюбленим архітектором, власне, за його проектом була зведена Народна лічниця Шептицього на вул. Озаркевича. Пежанський також входив до складу мистецької комісії при Митрополичій Консисторії.

Будинки спілки «Власна хата» розташувались на сучасній Пісковій 26-40, Харківській 22-38 та вулиці Острозького 3-7. Будинки не мають рис чистого функціоналізму, в них більше присутні ранні модерністичні форми. Тут ми бачимо ще подовгасті прямокутні вікна і зубчасті дахи, оздоблення дверей – все це нагадує ар деко, проте оформлення вхідних порталів з по-декуди втопленими в фасад вхідними дверима з правильної геометрії дверними прорізами,  вже мають яскраві функціоналістичні форми. Будинки двоповерхові, з запроектованими акуратними мансардами, до яких де-не-де, на жаль, вже приклались «господарською рукою».

За архівними документами в комплексі будинків на Пісковій мешкало багато чиновників та працівників освіти. Зокрема під номером 26 проживав Еміль Мельничук, він був чиновником. Ще один чиновник Євстахій Мурин мешкав у 34-му будинку на першому поверсі. У 36-му будинку помешкання мав Влад Кліняк, а в 38-му Володимир Дудкевич,  шкільний інспектор. У 40-му будинку мав помешкання чиновник Роман Левицький.

Особливо вирізняються два гостроверхі будинки на Острозького. Вони все ж більше нагадують стиль ар деко з вкрапленням фольклорних мотивів, ніж функціоналізм, що видно з характерних овальних віконець і стрімких двосхилих дахів.

Просто казково виглядають будинки кооперативу «Власна хата» на Харківській, навіть не зважаючи на “покращення” фасадів від мешканців.

На цій дільниці розташувались і класичні функціоналістичні кам’яниці. На вулиці Пісковій 21 стоїть функціоналістичний красень. Цей будинок наріжний і ідеально вписаний в ландшафт вулиці.

Будинок складається з трьох блоків: перший видовжується догори в напрямку вулиці Піскової, середній виходить до перехрестя Піскова-Харківська і останній – розміщений збоку вулиці Харківської. Динаміки фасаду додають скруглені на кут балкони, що візуально поєднують між собою третій і другий блок.

В будинку добре збереглись інтер’єри, серед яких оригінальні віконні рами, чорно-білі узори з плитки на підлозі, автентичні гнуті латунні поручні, які дуже гармоніюють з геометричними узорами плитки на підлозі.

В під’їзді майже всюди ще стоять автентичні дерев’яні вхідні двері, покриті шпоном.  Будинок загалом зберіг ще дух епохи, простоту і шик ідеальних пропорцій.

Відомо, що співвласником будинку був Якуб Хроманський, йому належало три поверхи кам’яниці, з початку радянської окупації втік до Німеччини.

Ще одна класика функціоналізму розташована на вулиці Харківській, 9. Цей будинок теж без особливих декорацій, але ідеально спроектований щодо ландшафту. Його третій поверх піднімається разом з вулицею і як раз стає в ряд по висоті з сусіднім будинком.

Одразу навпроти на Харківській 8 б бачимо дуже акуратний функціоналістичний будинок, вдало вписаний в старішу забудову. З одного боку будинку тут ар деко, з іншого більш класичні форми кам’яниці епохи модерну, виходить такий собі зріз львівської архітектури першої половини 20 століття.

В будинку доволі невеликий вхідний портал, легкий, ледь виступаючий ризаліт з вікном-термометром і вікном-ілюмінатором вгорі. Прямокутний виступаючий  фронтон ідеально завершує композицію  і поєднує будинок з його сусідом вище. Важкості в оцій напів невагомій архітектурній композиції додають хіба балкони, литі суцільно з бетону.

Загалом вся дільниця під Кайзервальдом – це рай для любителів львівського модернізму. Він тут всюди. Чого варта вулиця Рєпіна( довоєнна назва Реваковіча).

Вона звивається до Личаківської вниз, де в ритм з поворотами вулиці повиростали функціоналістичні вілли. Судячи з характеру забудови – мінімалістичні форми фасадів, вікна-ілюмінатори, кутові вікна, округлі ризаліти – це тридцяті роки.

Одразу в очі кидається наріжна кам’яниця під номером 19. Її фасад вартий уваги: входи до будинку на два боки, з верху над входами красуються два вікна ілюмінатори, ліве крило своєю вигнутою формою, «робить поворот» разом  з вулицею, а праве має вже правильні геометричні пропорції. В архівних документах власницею будинку зазначена Мальвіна Стець.

Дуже красива вілла на дві-три сім’ї розташована під номером 14.

Тут і оздоба з клінкерної цегли, і рустування біля вікон, вигнутих на кут. Навіть знайшлось місце для вікна-ілюмінатора.

В низ по вулиці стоїть ще один, хоч не такий експресивний, проте витриманий в стилі та естетиці будинок. Композиція доволі строга, тут всюди бачимо різкі геометричні форми як в оформленні вікон, так і балконів.

Біля будинку збереглася автентична огорожа. Власником будинку був Єжи Ольшевський з будівельної компанії.

До сьогодні ця дільниця тримає спокій та відчуття затишку.

 

 

Текст та фото: Мирослава Ляхович. Вперше опубліковано на www.photo-lviv.in.ua

Джерела і література:

Розділ: «Osiedlia, kamienicy i mieszkania nowoczesnego Lwowa», Julia Bogdanova. «Lwów: Miasto, architektura, modernizm». Pod redakcją Bogdana Cherkesa i Andrzeja Szczerskiego, с. 164

Архітектура Львова. Час і стилі ХІІІ-ХІХ ст. / Упорядник і науковий редактор Ю. Бірюльов – Львів, 2008. Розділ VІІ. Архітектура міжвоєнного двадцятиліття (1919-1939), Ю. Богданова – С. 524-577

www.centrum.jaroslawrokicki.pl