Дільниця «Над залізною водою», або де жили львівські архітектори
«Місце прогульок від 1830-х pоків. Львів’яни мандрували туди не раз раненько із дітьми й харчами, клалися таборами по полянах у лісі й верталися пізнім вечором до міста», – пише історик Іван Крип’якевич про одну з найкрасивіших дільниць Львова парк “Залізна вода”.
Саме там на горі, біля парку на території, яка фактично знаходилась на окраїні Львова, в здоровому кліматі та далеко від міського шуму, магістрат міста на початку тридцятих пригледів собі місця для зведення нового житлового масиву.
Головним архітектором та ідейником цього проекту став Тадеуш Врубель. Він розробив 6 типових проектів в стилі функціоналізму для цього району, який він сам охрестив назвою “Новий Львів”. Назва живе і донині. Сама ж житлова колонія отримала назву “Над Залізною Водою”, адже будинки розташувались акурат над парком.
Під назвою “Новий Львів” Врубель мав на увазі не так черговий новий житловий масив, як житлову дільницю, що мала відповідати вимогам нового модерного життя. Серед цих вимог було зручне житло, архітектура якого впершу чергу орієнтувалась на функційність, близькість природи і комфортне середовище навколо житла. Важливу роль також відігравала сучасна естетика будинків та дорогі і якісні матеріали, з яких були виконані проекти.
Житлова колонія простягнулась по вулицях Тернопільській, Кибальчича, Мишуги та кількох до них прилеглих.
Зводити на цій дільниці можна було лише те, що Врубель помістив до свого каталогу. Територію розділили на ділянки по 7 сотих, відведених для житлових будівель. Здебільшого архітектор розробив проекти вілл на одну або кілька сімей. Кожну віллу оточував сад. Будинки були максимально функціональні з добре продуманими функціями для кожного квадратного метру і з відносно невеликою площею. Хоча вже при реалізації, проекти Врубеля були частково змінені забудовниками чи власниками ділянок.
На жаль, до наших днів не всі будинки збереглись в автентичному вигляді. Наприклад, будинок на Кибальчича, 15 – це, власне, проект Тадеуша Врубеля. Зведена кам’яниця ще в 1932 році. Не зважаючи на те, що це пам’ятка архітектури, будинок частково перебудували, додали еркер і рустування.
Крім Врубеля з дільницею працювали інші архітектори, як наприклад, Тадеуш Теодоровіч-Тодоровський. Будинок на вул. Мишуги, 45 – це його проект. Цю віллу він спроектував для себе. Ось його оригінальний шкіц.
А так вілла виглядає сьогодні.
Якщо пройтись по району, то ми здебільшого побачимо дво-триповерхові вілли, декоровані клінкерною цеглою, які мають вікна на кут, в деяких трапляються вікна-ілюмінатори. По-декуди є будинки з елементами дворкового (садибного) стилю, тобто з гострими двосхилими дахами, як на фото нижче.
Частково будинки на дільниці “Над Залізною Водою” будувалися за соціальними програмами, за якими міська влада виділяла кредити. Завдяки такій державній програмі кредитування вже станом на 1934 рік в цій дільниці звели 31 будинок.
Проте цю дільницю також використовували для зведення власних вілл відомі львівські архітектори, як от вище згаданий Тадеуш Теодорович-Тодоровський. 
Тому на відрізку сучасної вул. Мишуги (колишня Поморська) придбали ділянки декілька колег Тадеуша Врубеля, які підтримували побудову цієї колонії.
Крім Теодоровича-Тодоровського, там купили ділянки Людомил Дюркович, Юзеф Кендзерський, а також Тадеуш Карасінський. Кожен із них розробив власний проект особняка для себе і своєї родини.
Крім архітекторів, дільниця зацікавила також людей мистецтва. Вони теж замовляли проекти у Врубеля. Серед таких проектів вілла при вул. Шльонській (Сілезькій, тепер Кибальчича), 11, збудована Врубелем у 1932 році для художника О. Е. Божемського, з композицією «Дівчина з рушником» у техніці сграфіто. Як відомо – ця техніка притаманна стилю ар-деко, проте таке змішування стилів було непоодиноке для Львова, тому часто мінімалістичні форми фасаді поєднувались з декоративними елементами в стилістиці ар-деко.
Пропри те, що дільниця більшою мірою розбудовувалась за державні кредити, а житло планувалось як доступне для широкого загалу, велика частина ділянок відійшла до креативного класу, як от до згаданих вище архітекторів та художників. Це була доволі типова ситуація для європейських країн того часу, адже модернові проекти, як планувались як доступне житло і пропагували новий спосіб життя в тракті реалізації, через використання новітніх технологій та якісних матеріалів, ставали досить дорогі і викуповувались або орендувались людьми, які мали мали на це кошти.
Текст та фото: Мирослава Ляхович, вперше опубліковано на www.photo-lviv.in.ua
Джерела та література:
використана інформація з публікації на www.zaxid.net
