Модернізм під охороною радянської міліції
В кінці давньої вулиці Сакраменток, а тепер за адресою Туган-Барановського, 36, розташований дуже важливий будинок для архітектури львівського модернізму.
Підтікання даху де-не-де попсувало блискучий тиньк, проте фасад не зазнав руйнувань, але найкраще збереглись інтер’єри будинку.
Детальнішу інформацію про об’єкт можна почитати тут.
Я заходжу всередину і бачу, що справді, за вхідною брамою цієї кам’яниці – ще існує міжвоєнний світ Львова, ну принаймні, для очей.
Колористика інтер’єрів коливається від коричневого і світло-коричневого до сірих, відтінку хрому, тонів.
В сінях добре збереглась скринька для кореспонденції, виконана в хромованому металі.
Сірий бетонний сходовий марш виконаний в техніці лястрико( терраццо). Сходи освітлюють вертикальні подовгасті вікна, біля яких також розташовані ще й невеликі вікна-ілюмінатори. Таке рішення для вікон зустрічається вкрай рідко і виглядає дуже оригінально. У вікнах ще залишилась оригінальна столярка.
Перила сходів засклені і мають дерев’яні поручні в оригінальному кольорі. Збереглись також автентичні вхідні двері до помешкань. На сходовому майданчику розташовані двері до комор, зроблених для зберігання начиння для прибирання сходової клітки.
Хоч інтер’єри залишились відносно в доброму стані, проте потребують якісного відновлення. Вікна сходової клітки не закриваються через деформацію рам. Вставки зі скла пошкоджені, а подекуди взагалі замінені. В квартирах збереглись як оригінальні двері вхідні, так і балконні, проте багато де вікна вже замінили на пластикові в невідповідній кольористиці.
Руйнування інтер’єр сходової клітки теж спричинає сирість і холод, які потрапляють через пошкодженні вікна. В міжвоєнний період будинок мав центральне опалення, обігрівався теж під’їзд. Котельня розташовувалась в підвалі. Після війни її знищили, відповідно сходова клітка перестала обігріватись, разом з сирістю і холодом це зробило плачевний вплив на простір будинку.
Щодо мешканців і що вони пам’ятають про історію будинку, то в книзі “Львів: Місто, архітектура, модернізм”(Lwów: Miasto, architektura, modernizm) знаходжу спогади однієї з мешканок будинку: ” Ми переселились сюди в квартиру на другому поверсі ще в п’ятдесятих, коли мій батько був депутатом Верховної ради СРСР. Потім багато років по тому прийшов сюди колишній власник будинку, єврей, який виїхав до США. Він втік зі Львова з однією валізкою. Те, що побачив, дуже його потрясло, не розумів, де поділись меблі, які розробляли спеціально для цього дому. Хоч ми теж їх вже не застали”.
В тій же книзі є спогади інших мешканців, що згадують, як в часи радянської влади вхід до будинку охороняв патруль міліції. Дякуючи цьому до будинку не потрапляли випадкові люди і нічого не нищили. Фактично те, що в будинку мешкала партійна номенклатура при достатку та охороні, допомогло йому зберегтись в непоганому стані.
Джерела та література:
“Los architektury modernizmu: wykorzystanie, konserwacja, renowacja”. Lilija Onyshchenko, книжка «Lwów: Miasto, architektura, modernizm». Pod redakcją Bogdana Cherkesa i Andrzeja Szczerskiego. , с. 414-415
