Будинок на Чубая, 6: Як модерністична архітектура взаємодіє з нами сьогодні
Будинок за адресою Чубая, 6 (у міжвоєнний час Домаґаличів) розпочинає модерністичну забудову правого боку вулиці.
В кінці 30 -их, коли він був зведений, житло тут здавали. Тепер більша частина квартир – в приватній власності.
В міжвоєнний період власником будинку могла була одна, або кілька осіб. Вони замовляли в архітектора проект. Цей будинок підвищеного класу, зважаючи на розташування (близькість центру) і виконання фасаду та інтер’єрів про які йтиметься нижче.
Сьогодні ця вулиця нічим не відрізняється від тої, що була в міжвоєнний час, тому ми зараз можемо спостерігати задум архітектора в автентичному вигляді. Отже, будинок ритмічно вписується в навколишнє середовище. Фасад складається з трьох частин: одна йде в рівень з попередньою забудовою, інша разом з вхідним ансамблем виступає з основної площини будинку, і третя – відсунута від червоної лінії забудови для формування палісадника.
Автор проекту подумав про зручності як для мешканців будинку, так для випадкових перехожих: вхідний портал має великий дашок з колоною опорою, будь-хто в дощ чи при палючому сонці може під ним заховатись. При вході розташований невеликий палісадник. Він тішить око не лише мешканців, але й є частиною загального озеленення вулиці.
Можемо звернути увагу на оригінальний паркан, що нагадує зубчасте колесо машини. В той час модерністів надихав технічний прогрес і нові форми вони радо втілювали в архітектурі, що, зрештою, залишається основною рисою і сьогочасного проектування.
Виразності будинку додаються кутові вікна, з яких до квартири потрапляє багато світла, і це дозволяє економити електроенергію.
Зайшовши в інтер’єр цього будинку, побачимо, що він в досить доброму стані. При вході збереглись навіть дерев’яні поштові скриньки. Вхід до будинку має алебастрове облицювання, що забезпечує лагідне розсіювання коридорного освітлення.
Ще тоді, майже сто років тому проектуючи будинок архітектор хотів, аби мешканець не лише мав комфортне житло, але щоб йому було приємно перебувати також у спільному просторі будівлі. Навіть сьогодні, заходячи всередину, тобі хочеться сповільнювати ходу, коли піднімаєшся до свого житла.
Адже дорогою погляд зачіпається за стильну терацову підлогу з геометричним орнаментом, рука зручно опирається на дерев’яне поруччя, увага зупиняється на хвилястих формах литого з бетону сходового маршу.
Архітектори-модерністи матеріалами та формами добивались, аби люди не просто перебували у просторі, а проживали його. Будинок мав викликати емоції та спонукати до роздумів.
Один з найвідоміший архітекторів-модерністів, директор славнозвісної німецької школи Баугауз Вальтер Гропіус говорив, що архітектура – це мистецтво творення середовища, яке або викликає напругу, або приносить насолоду.
