функціоналізм

На пагорбі, де вулиця Зелена піднімається догори, стоїть кілька перебудованих модерністських вілл. Це залишки міжвоєнної дільниці Львова, яка майже повністю зникла після Другої світової війни. Така ситуація доволі рідкісна для Львова, міста, яке майже не постраждало від руйнувань війни і де більша частина історичної забудови дотривала до наших днів.

Чотириповерховий житловий будинок розташований в кінці вул. Драгоманова, в місцевості Цитадель. Вхід до будинку розміщений симетрично по центральній осі фасаду і акцентований горизонтальними тягами в тиньку. Особливої ритміки вхідній групі додає вікно-ілюмінатор.

Minimalist facade, elongated horizontal windows, glazed risalits, flat roof, and seven stories — Sprecher’s “skyscraper” shocked city inhabitants in 1929. For some people, this building was a place of inspiration, while for others, it was a reason to complain. For example, a local journalist wrote in the newspaper “Nowiny Poranne” (“The Morning News”) that this large building spoiled the boulevard’s silhouette[1].

Each house has a story to tell, reflecting a city and country’s social and political changes like a mirror. Events lay on the surfaces over time, leaving physical imprints in space. Each building can be open in different contexts depending on which story you want to hear.

Триповерхова вілла стоїть в бічному провулку вулиці Галицької Армії, 3а (раніша назва Глінки), у вілловому кварталі.

When it comes to preserving architecture, the focus is often on the facades and entrance halls that fall under general city laws regarding heritage. Flat interiors often are not protected since they are private spaces, and their preservation relies on the goodwill of their owners.

The modernist apartment blocks of the 1920s and 1930s must have looked incredible to city dwellers of that time, with their beautiful wavy shapes, shiny facades, porthole windows, and fancy walls concealing the latest innovations in household appliances.

Проект костел Св. Вінсента де Поля (Отців місіонерів) виконав львівський архітектор Тадеуш Теодорович-Тодоровський у 1937 році. Він мав розташовуватись між сучасними вулицями Стуса та Свєнціцького.

На перетині вулиць Тютюнників та Архипенка розташована школа №28. Будинок від року зведення (1934) виконував функцію освітнього закладу. Проте в тридцятих роках це була приватна жіноча гімназія сестер Урсулянок, через що будинок інколи помилково називають монастирем. За радянських часів гімназію перетворили на школу – сьогодні Ліцей №28 Львівської міської ради

Будинок, що на вул. Русових, 4, де зараз гінекологічне відділення міської лікарні, був зведений для потреб еміграційного управління міста.

Чиншовий будинок звели на зламі 20-30 років. Будинок отримав 5 поверхів, що на той час означало дорогий проект. Був вписаний в історичну забудову вулиці Романовича (Саксаганського).

Клуб працівників комунальних служб мав задовільнити всі культурні, розважальні і освітні потреби робітників. «Красивий сучасний будинок», як писала тогочасна преса, постане на вимоги спілки «Дім комунальних працівників».