Перший модерністичний, або нова єврейська сцена, котрій не судилось бути

Отож, колишній радянський Театр юного глядача, тепер «Перший театр» міститься серед старішої забудови, на вулиці Гнатюка, 11. Саме в міжвоєнний період у Львові він дійсно був першим в стилі функціоналізму, але й останнім.

В ті часи театр належав єврейській громаді міста.  На фото можна побачити креслення функціоналістського приміщення театру та напис “Єврейський театр”.

Проте історія самого єврейського театру у Львові почалась раніше його функціоналістичного приміщення. На початку 20-го століття цей театр розташовувся в класицистичній кам’яниці, що стоїть попереду пізніше збудованого функціоналістського.  Позаду кам’яниці – двір, де на той час був літній павільйон для вистав «Буда», і на місці якого в  тридцятих виріс новий будинок.

Один із тогочасних акторів, що завітав до міста, цікаво описує , власне, цей літній павільйон і його розташування: «Після численних розпитувань я нарешті знайшов театр, але не міг повірити, що він розташований всередині двору. Ніколи б сам не здогадався, що тут міг бути театр, адже до цього не бачив нічого подібного». Таким же захованим простором виглядала і фукнціоналістська споруда театру вже для людей в міжвоєнний період.

Чому ж, власне, літній павільйон вирішили перебудувати? В середині тридцятих через вимоги міської влади власники театру провели реконструкцію простору. Тоді цією ділянкою та старішим будинком поряд( через яку здійснили прохід до нового театру)володів підприємець Маврицій Вурм, а директором Львівського єврейського театру офіційно був Маурицій Гімпель, за освітою лікар, хоча фактично всіма справами заправляла його дружина, акторка єврейського театру Мальвіна(Амалія) Йолес-Гімпель.

Власники замовили проект нового будинку архітекторам Владиславу Бляйму та Даніелю Кальмусу, споруджувати, зрештою, вирішили за проектом останнього. Розпочали будівництво в 1938 році, в кінці літа 1939 року мали здати в експлуатацію, а з осені мав би стартувати театральний сезон. Готуючись до відкриття нової сцени Маурицій та Мальвіна Гімпель запропонували відомому актору та режисеру Йонашу Туркову сформувати трупу і відкрити новий сезон історичною п’єсою за твором Самюеля Шпунда «Бней хурін» («Сини свободи»).  31 серпня подружжя підписало з режисером контракт, а 1-го вересня почалась Друга світова війна…

Після війни, з 1944 року в приміщенні театру почав діяти Театр юного глядача, згодом перейменований на Перший академічний театр дітей та юнацтва.

Тепер давайте глянемо детальніше на архітектурне вирішення театру, яке повністю витримане в дусі стилю: кожен елемент фасаду чи інтер’єрів фукнціональний та естетичний водночас.

Ось на фасаді по вертикалі запроектовані два великих вікна-ілюмінатори, що освітлюють сходовий марш, який веде на балкон театру. Архітектор також використав стрічкові вікна з простінками, вони освітлюють холи на другому поверсі.

Якщо глянемо на вхідний портал, то він сегментований рустованими колонами, а по-між колон бачимо оригінальні вхідні двері.

Коли заходимо всередину, потрапляємо в просторий тамбур, з якого відкривається перспективний вигляд на головний хол та основний сходовий марш.

На жаль, в головному холі вже замінена підлога, проте бічними коридорами ще можна пройтись по оригінальній чорно-білій асфальтній плитці.

Далі йдемо йдемо в зал, де розташована сцена. Він лаконічний з плавними гнутими лініями балкону. Стеля оздоблена рустованими тягами, які завершуються карнизом над сценою.

Як ми бачимо в театрі збереглось чимало автентики, яка потребує грамотної реставрації, адже стан екстер’єру та інтер’єру по-декуди незавдовільний. Як видно на фото фасаду, що напочатку статті – фасад осипається, а з фото інтер’єрів можна побачити, що вони потребують належного догляду та оновлення.

Джерела та література:

http://berkovich-zametki.com/2012/Starina/Nomer4/Gelston1.php
ДАЛО( Державний архів львівської області), Фонд 2, Опис 1, Справа 2698