Між війною та зміною ідеологій – школа на Тютюнників та її вихованки

Будинок примикає до старішого приміщення гімназії збоку вулиці Архипенка. Нижче сучасне і архівне фото школи та креслення фасаду [1].

Архітекторами проекту школи були Тадеуш Врубель та Леопольд Карасінський[2]. Грою об’ємів фасаду автори органічно вписали будинок в навколишній ландшафт: вища частина будинку впирається в пагорб, нижча відкривається до перехрестя вулиць.

Через фасад ми також можемо прочитати функції приміщень всередині: нижча частина будинку з видовженим вертикальним членуванням вікон призначена для актового залу і каплиці, у вищій з горизонтальним розчленуванням  містяться класні кімнати і коридори. Розпланування будинку видно на кресленнях нижче[3].

Дві частини об’єднує висунутий вперед еркер середньої частини, опущений на одну колону. В цій частині будинку розташований також головний сходовий марш. Ритму фасаду додає членування між віконними простінками, виконане в жовтій клінкерній цеглі.

Те, що установа відносилась до релігійних ми можемо побачити через півкруглий виступ вівтаря каплиці на фасаді з боку вулиці Архипенка. Також над гімназією височить дзвіниця, тепер без дзвону. В проекті також була фігура святої, на розі споруди, проте її не реалізували. Ці деталі можна розгледіти на кресленнях нижче.

Інтер’єр школи виконаний просто та функційно.

Окрему увагу заслуговує приміщення каплиці, яку після приходу радянської влади перетворили на спортзал. Культ християнський замінили культом здорової спортивної людини, яка мала бути ефективним гвинтиком в радянській системі.

Окрім того школа не мала спортивного залу, він був в планах, проте його так і не вдалось добудувати. Тоді в тридцятих роках вихованки школи могли займатись вправами і в коридорі ( як це відбувалось – на фото нижче), адже головне для них було, не спортивне, а духовне виховання.

Власне через зміну простору ми можемо простежити тут фізичне втілення зміни ідеологій. Найцікавіше, що в приміщенні колишньої каплиці досі збереглись ар декові оздоблення, серед них зображення релігійного змісту – рука з хрестом, з написом латиною Dextera domini – що буквально означає рука Бога. Як виглядала каплиця в тридцятих і як виглядає тепер – на фото нижче.

Щодо програми гімназії, то крім релігійних лекцій та польської мови, учениці вчились латини, географії, біології, історії, математики, фізики, французької, була також гімнастика, музика та малювання.

Учениці відвідували мистецький гурток, який проводили в актовому залі. Актовий зал досі виконує ту ж функцію(на фото нижче).

Зберігся опис одягу учениць: в будні дівчата носили темно-сині блузки з комірцями, а на свята – білі. Блузки заправлялись в спідниці, довжиною трошки поза коліна. Поза школою учениці одягали берети зі значком «U» і темно-сині плащі. На рукаві був пришитий номер школи[4].

В школі було спортивне виховання, дівчата мали уроки гімнастики на території школи, але також виїздили на Винниківське озеро пограти волейбол чи інші спортивні ігри ( як це було – на фото нижче). Саме в кінці 1920-их років Польська Республіка, як решту європейський держав, підтримала курс на виховання здорової, спортивної людини.

В школах ввели обов’язкові уроки фізичної підготовки, почали будувати спортзали, басейни, робити виїзди на спортивні змагання на природі. Це була своєрідна «політика тіла», яка набрала обертів в міжвоєнний період. Хоч гімназія Урсулянок була доволі консервативна, проте і там впроваджували фізичне виховання. Частиною фізичної підготовки, була військова, де дівчата теж мали спортивні змагання, а також основи медичної допомоги[5].

Дівчата готувались до війни і в своїй громадській діяльності. Є згадка про жест школи, як перегукується нам з сьогоденням: у 1939 році учениці зібрали кошти на купівлю санітарного літака для польського війська[6].

Якщо придивитись ближче до учениць та їхніх доль, ми можемо знайти чимало історій, які описують трагічні події того часу. Історія про вимушене переселення поляків зі Львова, це історія учениці Гелени Легежинської та її родини, яка після війни змушена була покинути Львів. Після війни Гелена закінчила Ягелонський університет у Кракові за спеціальністю хімія. Жила і працювала в Кракові на санітарно-епідеміологічній станції[7]. На першому фото – Гелена під час навчання в гімназії, друге – зроблене в 1943 році.

Історія про супротив – про іншу ученицю гімназії Урсулянок – Барбару Отвіновську. Вона відвідувала гімназію перед самою війною. Барбара так описує перший день війни:

“Прокидаюся о четвертій годині ранку і думаю: “Боже, якась буря, але чомусь так світло”. Підбігаю до вікна, сонце світить?. Через деякий час мій дядько теж приходить подивитися з вікна верхнього поверху і каже: “Це війна”.[8]

В 1941 році Отвіновська їде до Варшави і там вступає до Армії Крайової. Після вишколу як медсестра бере участь в Варшавському повстанні. Барбара виконувала також функцію зв’язкової та вартової у  100-й роті штабної роти Служби охорони повстання. Жінка пережила Повстання і була вивезена на роботи до Німеччини, по завершенню війни повернулась до Варшави, закінчила полоністику в університеті, була відомою науковицею, дослідницею літератури в Польщі. На першому фото – Барбара в день початку Варшавського Повстання, на другому – після повернення до Варшави, 1947 рік[9].

Це лише деякі історії, які вдалось дізнатись про вихованок гімназії Урсулянок, тепер ліцею №28. Хтось з них не пережив війни, а хтось назавжди позбувся свого дому і ніколи вже не мав можливості прийти  до стін своєї школи.

[1] Архівні матеріали надані дирекцією Ліцей №28 Львівської міської ради

[2] Lewicki, Jakub. Regeneracja i modernizacja. Architektura Lwowa okresu dwudziestolecia międzywojennego. Waraszawa: Narodowy Instytut Polskiego Dziedzictwa Kulturowego za Granicą Polonica, 2021:288

[3] Архівні матеріали надані дирекцією Ліцей №28 Львівської міської ради

[4] Biuletyn AUSSI, Nr 3, 2010

[5] Марта Войнаровська, персональна комунікація, 27.04.2023

[6] Biuletyn AUSSI (див. виноску 4)

[7] https://pochodzimyzelwowa.pl/helena-z-legezynskich-skarbinska/

[8] file:///D:/DOCs/Downloads/Tak-warto-zyc-Barbara-Otwinowska-19242018.pdf

[9] https://www.muzeumrakowiecka37.pl/post/barbara-otwinowska-1