Модерністична Кастелівка, або незавершена мрія про квартал майбутнього
Історична місцевість Кастелівка(дільниця між сучасними вулицями Генерала Чупринки, Горбачевського, Кастелівка та Ак. Сахарова) стала будівельним майданчиком для львівських архітекторів ще до Першої світової війни.
На початку 20 ст. Кастелівка перетворилася на респектабельний район з красивими віллами та чиншовими будинками стилі історизму та сецесії.
У міжвоєнні десятиліття незабудована частина, яка зараз прилягає до сучасної вулиці Ак. Сахарова, впала в око архітекторам-модерністам.
Вони вирішили продовжити традиції міста-саду, які вже частково реалізували їхні попередники на початку століття, проте надали дільниці дуже сучасних форм.
Новий ансамбль будинків постав на вул. Яцка Мальчевського( сучасна назва Б. Романицького), Ліса Кулі( сучасна назва вул. Кастелівка) та Вулецькій( сучасна Ак. Сахарова). Це було кілька десятків великих будинків.
Будівництво розпочали в 1935 році, але все ж більшість будинків розробили і звели в 1938 році, ще кілька до кінця 1939 року. Планувалось ще більше розбудувати дільницю, але через війну – це не вдалось зробити.
Дуже промовистою рисою цього типу архітектури була заламана лінія забудови, що давало можливість звести фасад в кількох площинах. У всіх будинках на Кастелівці архітектори, власне, використовували цю ламану лінію забудови, придумуючи різні форми фасадів – від хвилястої до гострих кутів.
Деякі кам’яниці отримали сходові клітки заакцептовані вертикальними стрічковими вікнами або ж як їх ще називали – термометри.
Фасади були прикрашені різноманітними кольорами тиньків та фактурами. Вікна де-не-де оздоблені клінкерною цеглою і заокруглені на кут.
Двері були зроблені з дерева, ручки – з латуні. Де-не-де до наших днів збереглось автентичне скло в дверях. Входи під’їздів оздоблювались алебастром. Підлога сходової клітки зазвичай викладалась узорами з чорно-білої плитки. Часто сходові марші були вилиті в комплексі з перилами. На жаль, далеко не у всіх під’їздах інтер’єри збереглись в належному стані. Часто алебастрове облицювання нищать, скло розбивають, а дерев’яні чи металеві перила кудись зникають.
Проекти будинків розробляли в Технічному департаменті міста. Всі ці кам’яниці проектували різні архітектори. Кілька з них запроектували такі відомі модерністичні архітектори як Саломон Кайль, Якуб Менкер, Казімєж Янічек, а деякі – Артур Шталь, Ян Граф, Владислав Бляйм, Стефан Мічинський, Леон Карчевський, Юзеф Торн, Маурицій Зандіг, Марек Вайц, Фердинант Касслер, Домінік Вуховіч, Деніель Кальмус, Мечислав Штадлер.
Кожен будинок був підвищеного стандарту і мав індивідуальний проект. Цей комплекс вважається один з найкращих в стилі функціоналізму. Всі будинки були чиншові.
Соломон Кайль наприклад, проектував будинки вул. Яцка Мальчевського( сучасна назва Б. Романицького). Їх почали зводити в 1937 році. Кам’яниці були запроектовані для Марії Флейшер. Це було два подібні одне до одного три-чотириповерхові будинки з партерами. На кожному поверсі було по два помешкання – однокімнатне і трикімнатне.
Другою великою вулицею дільниці є однойменна Кастелівка. Одним з найяскравіших будинків тут № 8. Це наріжна чиншова кам’яниця. Добре бачимо наріжні вікна, на фасаді також присутні і вікна-ілюмінатори. На жаль, автентичі двері вже не збереглись.
Сходова клітина виконана доволі просто. Сходовий марш вилитий разом зі сходами і перилами, які закінчуються дерев’яними поручнями, що доволі часто трапляється в функціоналістичних інтер’єрах. Підлога викладена чорно-білою плиткою.
Доволі добре зберігся наступний будинок за номером 10. Тут бачимо автентичні дерев’яні двері.
Фасад заакцентований з одного боку “втопленими” лоджіями, з іншого -невеликими балконами. Бачимо, що фасад будинку оновили, на щастя не крикливими кольорами, проте автентичний колір тиньку теж не зберегли.
Модерністичний ансамбль вулиці завершують будинки № 14, 16 та 18. Власне, перший вирізняється висунутими на кут балконами. Інтер’єр будинків теж виконаний лаконічно: сходові марші поєднані з легкими гнутими металевими конструкціями перил, які в кожному будинку мають якісь свої особливі узори. Підлога встелена дрібною плиткою.
Залізобетонні конструкції балконів виконані дуже делікатно, внизу кожного балкона передбачені решітки для квітів.
Наступні два будинки – трохи простіші. Все ж на фасадах присутнє акуратне рустування, лоджії та балкони.
Двома чи не найвиразнішими кам’яницями на вул. Кастелівка є наріжні № 2 і 9. Другий номер – це великий чиншовий будинок, який розташований як раз на перетині вул. Романицького і вул. Кастелівка.
З обох боків будинок обрамлений кутовими лоджіями. Вхід до кам’яниці оздоблений клінкерною цеглою. На дверях збереглись узори з металевих конструкцій. Тут власники “постарались” і оновили фасад частинами і кожен своїм “баченням”, тобто різним кольором, що зруйнувало гармонію фасаду.
Інтер’єр будинку виконаний доволі багато. Тамбур у всю величину оздоблений алебастром. Над входом бачимо кілька плафонів. Підлога викладена узорами з керамічної чорно-білої плитки.
Сходовий марш цілісно литий з перилами, викінченими дерев’яними поручнями.
Кам’яниця номер 9 поєднала в собі чи не всі елементи функціоналізму. Тут бачимо збережені дерев’яні двері, вертикальне стрічкове скління над вхідним порталом, округлі балкони на куті будинку.
Великі кутові вікна, оздоблені дрібним рустом. Де-не-де на фасаді красуються вікна-ілюмінатори. А з тильного боку будинок має ще й втоплені у фасад лоджії, на яких ще збереглись автентичні грати.
Під’їзд теж виконаний дорого. Алебастрове облицювання стін, геометричне оздоблення підлоги, литі бетонні сходи з дерев’яними перилами.
По-сусідству розташований ще один наріжний будинок. На жаль, в не найкращому стані. Частина фасаду втратила оригінальний тиньк через утеплення та неграмотну “реставрацію”.
Кожен з будинків дільниці зазнав того чи іншого пошкодження. Власники часто не дбають про автентичний вигляд будинку, псуючи його невідповідними кольорами штукатурки чи склінням кутових балконів, або лоджій.
Найбільша кам’яниця на вул. Вулецькій (Ак. Сахарова)- це номер 12. Наріжний будинок, довгий висунутий фасад якого виходить на вулицю Романицького.
Звели її у 1935 році за проектом Саломона Кайля та Броніслава Тігера, який був ще й співвласником будинку.
Вартий уваги інтер’єр будинку. В тамбурі збереглись автентичні двері. Сходовий марш литий разом перилами, що закінчуються деревом.
За словами мешканців, вони своїми силами відновили автентичний вигляд під’їзду.
Наступний будинок номер 14 вирізняється поєднаними між собою балконами по середині фасаду. Його збудували у 1935-1936 році для Пінкаса Люстмана за проектом Марка Вайца.
Крім двох двокімнатних квартир передбачених на кожному поверсі були тут і кавалерки, які мали лише одну кімнату і ванну з’єднану з туалетом та умивальником.
Майже до всіх будинків дільниці притаманне використання термометрів, або ж стрічкового скління. Завдяки таким вікнам під’їзд отримував ідеальне освітлення.
Наріжна кам’яниця номер 24 має асиметричну композицію фасаду.
Її збудували між 1936 і 1937 роком згідно з проектом Саломона Кайля і Владислава Лімбергера для Станіслава Островського.
Сусідній будинок номер 26 теж не має симетричного фасаду і є унікально вдалим прикладом композиційного переходу від асиметрії будинку номер 24 до абсолютної симетрії будинку номер 28. Цей будинок звели між 1937 і 1938 роком за проектом Домініка Вуховіча для Фредеріки Блюменфельд. Будинок номер 28 звели за проектом Ришарда Гермеліна для родини Люстманів.
Найцікавішою в цьому комплексі все ж є кам’яниця номер 32. Вона має елегантно вигнутий еркер, що наче плавною хвилею обіймає будинок. Еркер обережно прилягає до балконів, розташованих збоку під кутом до лінії забудови.
Поряд з вхідною групою будинку красується одне вікно-ілюмінатор. Також цікаво виглядає автентичний зелений тиньк фасаду, що нагадує кольористику будинків Бруно Таута в Берліні. Цей один з унікальних прикладів функціоналізму звели у 1937 році за проектом Стефана Мічинського для Софії та Зиновії Іванчук.
Загалом вся вулиця виглядає цілісним функціоналістичним ансамблем. В багатьох будинках інтер’єри зберегли первісний вигляд, залишились автентичні двері до квартир, сходи з оригінально виконаними поручнями.
Загалом вся дільниця хоч і витримана в стилі, проте кожен будинок вирізняється хоча б кількома деталями, адже той чи інший архітектор таким чином залишав своєрідний “творчий підпис”.
До наших днів збереглись майже всі інтер’єри будинків. 
В непоганому стані і віконна столярка, гірше збереглось автентичне скління.
Дільниця Кастелівка виглядає незавершеною футуристичною мрією, яку майже сто років тому втілювали архітектори і яку легко можна зруйнувати, якщо не розуміти стильової цілісності зведення дільниці та її історії.
Джерела та література:
«Osiedlia, kamienicy i mieszkania nowoczesnego Lwowa», Julia Bogdanova, «Architektura mieszkaniowa», Jakub Lewicki, книжка «Lwów: Miasto, architektura, modernizm». Pod redakcją Bogdana Cherkesa i Andrzeja Szczerskiego, с. 151-512
