Публікації Автор: Мирослава Ляхович

Будинок Галлетів: помешкання, що бачило смерть своїх мешканців, угорських комуністичних лідерів та офіцерів СС

Вулиця Княжа, що з’єднує Кривоноса і парк Високий замок, виглядає цілком сецесійною, якби не останній, 16-ий номер, який буквально вріс в гору своєю правою частиною. Хоч за мальовничістю він не кардинально відрізняється від сусідніх, але химерні, вільно зінтерпретовані форми путті, що підтримують еркер та кришталкові орнаменти говорять про ар деко.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Характерний для стилю геометричний узор має і брама будинку. Повторений він в конструкції балкону, якою завершується еркер.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Помітний рельєф жінки з єдинорогом – розташований в центральній частині еркеру. Власне, ар деко ще не позбулось пишноти, декору і доволі класичних, хоча по-своєму переосмислених форм.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Отримати детальнішу інформацію про будинок було не важко, Центр міської історії вже описав цей об’єкт. Автором якого виявився відомий архітектор-модерніст Тадеуш Врублель, проектант таких споруд як теперішній будинок СБУ, палац ім. Гната Хоткевича, Будинок медичної палати. У 1928 році він виконав проект для сім’ї Зиґмунта і Анни Галлетів. Звели кам’яницю до 1930 року під керівництвом інженера Єжи Нехая. Будинок належав Галлетам. Частина будинку здавалась в оренду.

вул. Княжа, фото ЦМІ

З правого боку будинку запроектований гараж, над яким надбудовано веранду в кришталкових формах. Як це виглядало автентично, можна розгледіти на архівній світлині. Зараз, на жаль, веранда перебудована, і над нею ще добудова. На фото: частина збереженої решітки та забудована тераса.

вул. Княжа, 16

Я, працюючи над зовсім іншим проектом, познайомилась з однією відомою художницею, яка виявилась знайомою власниці однієї з квартир на Княжій 16. Ми пішли туди в гості. Заходили з чорного входу. Тут я побачила, що навколо будинку рідна огорожа. Подібний орнамент, але в поручнях сходів, від Тадеуша Врубеля, є в іншій ар дековій споруді – Медичній палаті на вулиці Конопницької.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Чорний вхід розташований  з тильного боку будинку, туди треба йти через сад, дорогою до під’їзду видніється кришталковий (трикутний) вхід на колишню терасу і вузькі східці.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Коли зайшли в під’їзд, перед нами простягся тамбур і сходова клітка, з балюстрадою в стилі ар деко. Вказуючи на тамбурні двері, знайома художниця сказала, що син жінки, до якої йдемо, якось врятував конструкцію цих дверей: злодії відкрутили латунні ручки і виставили на продаж. Він їх знайшов, купив і помістив назад.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Заходимо в квартиру і одним кроком долаємо майже сто років: інтер’єри практично не змінені з часу побудови будинку. Пані Клара, власниця квартири, поволі проводить нас всередину. Тут анфіладне планування. Кімнати запроектовані  навколо холу-гардеробу. Спочатку ми заходимо на кухню. Справа від дверей – котел, з якого тепло розходилось по батареях на всю квартиру. Конструкція збережена в первинному вигляді.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Зліва бачу оригінальний керамічний умивальник, схожий мені траплявся у віллі Тугендгат.

вул. Княжа, 16

Пані Клара ставить чай і розповідає: «Це лише в мене така красива квартира. Інші в цьому будинку не такі багаті. Хоча кожен поверх має п’ятикімнатне помешкання. Ми одразу зрозуміли, коли сюди поселились, що це була квартира власників будинку (Зиґмунта і Анни Галлетів). Згодом, я це дізналась напевно. Років двадцять тому, пораючись на кухні, помітила двох чоловіків, які заглядали мені у вікно. Я вийшла на балкон і покликала їх всередину. Один з них почав розповідати: «Тут жив мій найкращий друг і вся його сім’я. Під час німецької окупації, як і більшість єврейського населення, вони потрапляють до гетто. Сім’я була дуже багата і частину своїх статків заховала, перед тим, як їх забрали. Вже в гетто родина хоче відкупитись і пропонує, що син покаже, де лежать багатства. Мій друг відводить німців до сховку і вони його вбивають. Так само не виживає і родина. Мені вдалось врятуватись. Я вже багато років живу в Лондоні».

Трохи пізніше, після розмови з Кларою, мені вдалось поговорити з іншими мешканцями, які розповіли , що сину Галлетів було 19 років і німці його повісили на одному з балконів квартири.

вул. Княжа, 16

Після чаювання Клара запрошує глянути всю квартиру і продовжує свою розповідь: «Той друг Галлетів теж пропросив мене дозволу глянути на квартиру. Коли ми з ним ходили, він мені розказав про кожну з кімнат. Тепер я точно можу розповісти де і що було”.  Ми виходимо з кухні і потрапляємо в коридор. “Ось тут зліва – була дитяча кімната”, – каже господиня. Заходимо всередину.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Бачу збережений паркет і столярку вікон, вона рідна по всій квартирі. Під вікном дерев’яна панель. На вікнах ще старі залізні решітки, у згорнутому вигляді.

вул. Княжа, 16

Привертає увагу батарея з регулятором температури. «Бачте, – каже пані Клара, – дитяча була з’єднана з ванною кімнатою». Двері до неї одразу навпроти. В них ще стоїть оригінальне скло-паморозь.

вул. Княжа, 16

У ванній мало що змінилось за сто років. Котел для підігріву води фірми «Гермес» висить у неторканому вигляді.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Сантехніка, умивальник і найголовніше – таке собі джакузі – ванна, до якої треба спускатись по східцях з хромованими поручнями.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

По коридору далі ми йдемо в іншу кімнату. «Мій несподіваний гість розповідав, що тут була спальня. Он ще залишились деякі меблі. Вони спроектовані разом з цією кімнатою і вмонтовані у стіни», – говорить Клара. Посередині кімнати ліжко, вже сучасне, проте з обох боків його оточують чудові дерев’яні ар декові шафи, конструкція яких переходить в антресолі над ліжком.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Навпроти ліжка розташована шахта для батареї, яка одночасно слугує тумбочкою. Конструкції обігріву замасковані під декоративною решіткою-ширмою з латуні. В патернах решітки зображені фазани( звиклий ар дековий мотив). Я також помічаю декорування стін: «Це ж у вас справжнє тапетування з тих років!! – Так, – каже», – пані Клара, – «проте воно дотривало частково. Деякі зіпсовані частини ми замінили вже самі. Лише ці, акуратно поміщені, з обрисами мальовничих тропічних лісів – оригінальні. Йдемо далі! Нас ще чекають кабінет та мармурова зала, яка за словами того чоловіка, теж мало змінилась».

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

«А як вашій сім’ї дісталось це помешкання, – питаю, – ви казали, що проживаєте тут з 1947 року».
«Так, до цього ми жили два роки у Відні. Одразу після війни. Мій батько був у КДБ, капітаном. Хоча він не військовий, а науковець, історик і політичний діяч. Він в Угорщині народився, був комуністом. Коли там перемогла партія Хорті, втік до Радянського Союзу зі своїми товаришами, зокрема Белою Куном( провідник комуністичної партії Угорщини). Вони з мамою в Сибірі познайомились. Їй тоді було 16 років. Вони з батьком згодом переїхали жити до Білорусі, що врятувало батька від смерті в 1937 році. Белу Куна арештували і розстріляли, а мого батька лише тримали в тюрмі до початку війни. Потім його взяли на фронт, в особливий відділ(КДБ), де він був цінним кадром, адже знав німецьку та угорську. Нас відвіз в село під Мінськ там ми і перебули війну. Всі чотири роки ми поняття не мали – живий батько чи ні. Але вони з мамою домовились, якщо війна завершиться, щоб вона їхала в Мінськ на головну пошту і він туди звістку пришле. Так вона і зробила і знайшла там лист від батька, де він пише – «Я у Відні і хочу вас забрати». В кінці 1944-го ми переїхали в Австрію».

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Тим часом ми виходимо в хол, який також гардеробна. З одного боку двері в кабінет, з іншого до вітальні.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Ця кімната, як музей дизайну: тут вже майже нема натяку на класичні пишні форми: строгі та стильні дерев’яні меблі – шафи, тубмочки, панелі, який постягуються по периметру стін. Вимикач, спроектований в Баугаузі.

вул. Княжа, 16

«Так от, продовжує пані Клара, через два роки все розформовують і батька направляють в Закарпатський військовий округ. Хоча, який з батька військовий, він вчений, займався наукою. Тому батько демобілізувався і пішов на історичний факультет Університету. Ми починаємо шукати квартиру. Один з батькових колег пропонує глянути на помешкання, яке йому дісталось після війни, бо він їде геть з міста. Батько з мамою оглядають квартиру, їм, звісно, дуже подобається. Але власник хотів 16 тисяч рублів. Це 1947 рік. Щойно відбулась грошова реформа, грошей ні в кого нема».

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Тим часом ми заходимо в кабінет. Правда, тепер тут спальня пані Клари. Очі розбігаються – не знаю – що перше оглядати: чи оригінальні шпалери, чи обрамлення люстри. Шпалери, каже жінка, миються.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Люстра вже замінена, проте ліпнина навколо оригінальна: на ній зображені чаші достатку і космічні тіла. Таке собі поєднання земного і небесного.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

«Мама страшно загорілась ідеєю мати цю квартиру, – продовжує пані Клара. – Вирішила продати всі свої шубки, речі, килими з Відня, єдиний килим, який лежить в мармуровій кімнаті, залишився. Гроші треба було дати через два дні. Мама тоді сказала: мені нічого не треба, лише цю квартиру, все продамо». Нашкребли суму і купили квартиру. Попередній власник багато чого забрав, окрім кількох стільців і вмонтованих меблів. А до нього тут квартирувались офіцери СС, які немало знищили добра».

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Ми заходимо у вітальню, як каже пані Клара, мармурову залу. Дійсно, всі стіни в кімнаті облицьовані різнорідним кольоровим мармуром. Проте, підійшовши ближче, розумію, що мармур штучний. На підлозі лежить той самий трофейний віденський килим. Стіл теж ар дековий. Прошу господарку забрати скатертину, аби краще побачити конструкцію та інкрустацію з перламутру на основі стола.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Над мармуровими стінами простягається фриз з зображенням жінок, що нагадують єгипетських жриць та путті між кришталкових форм казкових рослин. Орнаментика частково повторюється в контрельєфному обрамленні люстри. Вона тут ще з тих часів. Проте, це імітація стилю історизм, так як підсвічники, які розташовані над так званими камінами. Звісно, поряд ар деко в ті часи продовжувались і раніші напрямки в декорі, все залежало від смаків власника помешкання.

вул. Княжа, 16

Увагу привертають власне шахти для батарей, розташовані одне навпроти одної, оформлені як каміни. На них ар декові решітки з фігурами чоловіка та жінки.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

«Бачите, звідси ще двері ведуть в останню кімнату, яка виходила на терасу, – показує пані Клара. Ця кімната в кінці. Там жінка жила. Її попередній власник пустив туди жити, а мій батько не вигнав. Тому наша квартира залишилась без однієї кімнати і тераси, яку потім забили пластиковою вагонкою». Потім я ще потрапила до тієї квартири. Там збереглось небагато, лише паркет і рельєфна стеля, що на фото нижче.

вул. Княжа, 16вул. Княжа, 16

Пані Клара проводить мене до виходу: «Коли я  прощалась з тим паном з Лондона, він згадував, що на партері, де зараз теж квартири, була більярдна і пральня. Дуже дякував, що я його впустила. Казав, що сумує за своїм другом і згадував, що його мати була невимовної вроди. Моя мати теж була красунею і любила це помешкання всім серцем. Ми коли вселились, то мама квартиру до блиску вилизала. Натерла пастою ці чудові паркети. Гості, які до нас приходили, боялись зробити крок в коридор, так все сяяло».

вул. Княжа, 16

Хочу додати, що такі квартири, як ця, в міжвоєнні десятиліття не були чимось надзвичайним, радше типовими помешканнями, які могли собі дозволити багаті люди. Фризи, штучне мармурове облицювання чи меблі – тиражувались і були в багатьох квартирах того часу. Хоч нам це помешкання може здатись унікальною розкішшю, воно доволі звичайне на свою епоху. Унікальним можна вважати хіба стан його збереження, адже таких квартир в місті майже не залишилось.

вул. Княжа, 16

 

Джерела та література:

Клара Свєнціцька, персональна комунікація, квітень, 2020

https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/kniazha-16/