Будинок за адресою Академіка Павлова, 6 (у міжвоєнний час Домаґаличів) розпочинає модерністичну забудову правого боку вулиці. В кінці 30 -их, коли він був зведений, житло тут здавали. Тепер більша частина квартир – в приватній власності.
В міжвоєнний період власником будинку могла була одна, або кілька осіб. Вони замовляли в архітектора проект. Цей будинок підвищеного класу, зважаючи на розташування (близькість центру) та вирішення екстер’єрів та інтер’єрів.
Сьогодні ця вулиця нічим не відрізняється від тої, що була в міжвоєнний час, тому ми зараз можемо спостерігати задум архітектора в автентичному вигляді. Будинок ритмічно вписується в навколишнє середовище. Фасад складається з трьох частин: одна йде в рівень з попередньою забудовою, інша разом з вхідним ансамблем виступає з основної площини будинку, і третя – відсунута від червоної лінії забудови для формування палісадника.
Автор проекту подумав про зручності як для мешканців будинку, так для випадкових перехожих: вхідний портал має великий дашок з колоною опорою, будь-хто в дощ чи при палючому сонці може під ним заховатись. При вході розташований невеликий палісадник. Він тішить око не лише мешканців, але й є частиною загального озеленення вулиці.
Можемо звернути увагу на оригінальний паркан, що нагадує зубчасте колесо машини. В той час модерністів надихав технічний прогрес і нові форми вони радо втілювали в архітектурі, що, зрештою, залишається основною рисою і сьогочасного проектування.
Виразності будинку додаються кутові вікна, з яких до квартири потрапляє багато світла, і це хороший прийом для економії електроенергії.
Інтер’єри цього будинку в досить доброму стані. При вході збереглись навіть дерев’яні поштові скриньки. Вхід до будинку має алебастрове облицювання. Що забезпечує приємне розсіювання освітлення з плафонів.
Майже сто років тому проектуючи будинок архітектор хотів, щоб мешканець не лише мав комфортне житло, але щоб йому подобалось перебувати також у спільному просторі будівлі. Заходячи всередину сьогодні тобі хочеться сповільнювати ходу, коли піднімаєшся до свого житла.
Дорогою погляд зачіпається за стильну терацову підлогу з геометричним орнаментом, рука зручно опирається на дерев’яне поруччя, увага зупиняється на хвилястих формах литого з бетону сходового маршу.
Будинок з першої третини 20-го століття вписується в сучасну канву міста тут і зараз, водночас спонукає тебе сповільнювати темп.
Один з найвідоміший архітекторів-модерністів, викладач славнозвісної німецької школи Баугауз Вальтер Гропіус говорив, що архітектура – це мистецтво зміни простору. Як будь-яке мистецтво, архітектура завдяки формі, ритму, об’єму та композиції вливають на людину, викликають напругу чи приносять насолоду.
