Зразковий модерністиний будинок на вул. Білозіра: з фасаду та в помешканні

Міститься в списку пам’яток архітектури місцевого значення. Зводили його між 1938 і 1939 роком.

Фасад виконаний у трьох площинах. Права частина будинку примикає до раніше зведеної кам’яниці. Інша ж відсунута від червоної лінії забудови, що дозволило запроектувати там палісадник. Каслер добре був обізнаний в тогочасних архітектурних тенденціях і використав в проектуванні цього об’єкта мало не всі виражальні засоби модернізму.

Справді, цей будинок багато в чому відповідає п’ятьом принципам найяскравішої постаті архітектури модернізму Ле Корбюзьє. Бачимо, як права частина будинку підтримується колонами-опорами( 1-ий принцип). Завдяки такому прийому прибудинкова територія отримує більше місця, в цьому випадку – більше простору на тротуарі. До речі, майстерня, яка розташована на пертері, за колонами, була одразу передбачена в плані будинку.

Вільне планування квартир(3-ий принцип). Залізобетон звільнив міжвоєнну архітектуру від орієнтації на несучі стіни, тому архітектори модернізму проявляли фантазію і в плануванні помешкань.

Стрічкове скління( 4-ий принцип) ми бачимо вздовж трьох поверхів будинку. Знову ж таки завдяки залізобетонному каркасу, відсутності несучих стін, можна було робити вікна будь-якого розміру, протягувати їх як стрічку від одного кінця фасаду до іншого.

5-ий принцип – це вільний фасад, який у Ле Корбюзьє може бути з будь-якого матеріалу та форми, адже опори сховані всередині конструкції будинку. Проте у Каслера цей будинок вийшов доволі правильних геометричних та більш консервативних форм, ніж подібні у Ле Корбюзьє.

Також Каслер не виконав 2 принципу – плаского даху-тераси, але не через відсутність знань чи майстерності. З тутешнім вологим кліматом та постійними дощами, плаский дах – це були б суцільні незручності, тому більшість архітекторів у Східній Європі вдавалось до двосхильних дахів, але зовні вдало маскували їх під пласкі. Коли дивитись з вулиці, можна навіть не здогадатись, що дах не плаский. Тим більше Каслер компенсував відсутність плаского даху терасою, яку він зробив на останньому поверсі і накрив пласким дашком.

Якщо придивитись до деталей, то бачимо, що збереглась вхідна брама будинку, з дерева, оздоблена металевими вставками на склінні. На жаль, оригінальний тиньк будинку в дуже поганому стані, він кусками осипається з фасаду.

Бачимо палісадник, який захищає ще оригінальна огорожа. Вона повторює ритміку і форми будинку.

Якщо говорити про тих, хто тут селився в тридцятих, то в цьому будинку були оселі для заможних містян, тому інтер’єри сходової клітки виглядають дуже багато, навіть не зважаючи на пошкодження. Вхідний тамбур до половини стіни облицьований алебастром. Перехід від тамбура до сходового маршу освітлює характерна кругла лампа, правда вже без плафона.

Ось підлога – викладена узорами з чорно-білої плитки, але архітектоніку порушили при ремонті – іншою різнорідною плиткою та асфальтуванням.

Щодо сходового маршу, то він суцільно литий з бетону і завершується гнутими дерев’янми поручнями. Каслер саме впізнається в поручнях, в його будинках вони завжди особливої форми – гострі геометричні кути поєднуються з гнутими формами. Особливо на згинах між поверхами – перила ніби перетікають знизу доверху і навпаки. Тут дуже чітко проглядається інтуїтивний, чуттєвий дизайн міжвоєнного модернізму.

Якщо розглянутись по під’їзду, то багато де позалишались оригінальні двері до квартир, покриті шпоном. Збереглась латунна фурнітура: номери квартир та клямки. В будинку є ліфт(на фото двері справа), але він не працює.

Мені вдалось потрапити до квартири, в якій робили ремонт. Увагу привернули дві найбільші кімнати. В одній – повністю стрічкове скління. Ось так воно виглядає з середини. Під вікном ще стара батарея.

В цій же кімнаті розташоване вікно-ілюмінатор, яке виходить на ванну. Чудовий винахід для економії світла, чому з найпросторішої кімнати не поділитись світлом з іншим приміщенням. У ванній кімнаті ще можна розгледіти залишки оригінальної плитки. Міжкімнатні двері теж “рідні”, при чому різні. Одні зі склінням всередині, інші з невеликим різьбленням.

Якщо зайти на кухню, то там стоїть міжвоєнний котел, також на трубах збереглись вимірювачі тиску води та температури.

Здебільшого в таких будинках зовнішні вікна-ілюмінатори освітлювали ванні кімнати, в цьому ж Каслер “подарував” ілюмінатор, ще й велетенського розміру,  одній з кімнат. Але нестандартні витівки архітектора на цьому не завершуються. З одного боку від ілюмінатора Каслер дав ще стрічкове вікно, а з іншого – затишний невеликий балкон.

Про перших власників квартири не вдалось нічого дізнатись. Польські джерела зазначають, що будинок був у власності Владислава Ланга. Ремонтуючи підлогу, майстри знайшли фрагменти міжвоєнної польської газети „Słowo Narodowe” за 4 вересня 1938 року. Можна припустити, що саме перші мешканці квартири тримали її в руках.

Квартирі дуже пощастило, бо її придбали люди, які добре обізнані в архітектурі, тому ремонт та реставрацію окремих елементів виконують якісно.

Вже виходячи з помешкання зауважила вмикач, скоріш за все оригінальний. Подібні колись проектували в школі архітектури та дизайну Баухауз.

Джерела та література:

jaroslawrokicki.com

http://modernism.lvivcenter.org/#/uk/map/object/2565

Фото: Анастасія Іванова, Мирослава Ляхович