Львів. Архітектура модернізму
На пагорбі, де вулиця Зелена піднімається догори, стоїть кілька перебудованих модерністських вілл. Це залишки міжвоєнної дільниці Львова, яка майже повністю зникла після Другої світової війни. Така ситуація доволі рідкісна для Львова, міста, яке майже не постраждало від руйнувань війни і де більша частина історичної забудови дотривала до наших днів.
На вул. Лисенка 47-51 розташований комплекс колишнього монастиря Св. Юзефа(Йосифа), який складається з кількох будинків в стилі історизму. За ними, в глибині подвір’я, розвернутою фасадом до саду стоїть споруда в стилі модернізму.
Minimalist facade, elongated horizontal windows, glazed risalits, flat roof, and seven stories — Sprecher’s “skyscraper” shocked city inhabitants in 1929. For some people, this building was a place of inspiration, while for others, it was a reason to complain. For example, a local journalist wrote in the newspaper “Nowiny Poranne” (“The Morning News”) that this large building spoiled the boulevard’s silhouette[1].
Each house has a story to tell, reflecting a city and country’s social and political changes like a mirror. Events lay on the surfaces over time, leaving physical imprints in space. Each building can be open in different contexts depending on which story you want to hear.
Триповерхова вілла стоїть в бічному провулку вулиці Галицької Армії, 3а (раніша назва Глінки), у вілловому кварталі.
Комплекс будівель Львівської обласної дитячої клінічної лікарні (тепер Охматдит) знаходиться за адресою вул. Лисенка, 31.
During the modernist era and following the First World War, Europe faced a housing shortage, making the slogan “Fast housing accessible for all” an appealing solution.
В 1920-их- 1930-их роках все частіше зводили освітньо-розважальні клуби для робітників різних установ. Для модерної організації суспільства важливо було не лише контролювати приватне життя через нові правила житлового простору, але й публічне часопроведення «нової людини».
Костел Марії Остробрамської – один з найважливіших сакральних проектів міжвоєнного десятиліття у Львові. Костел мав символізувати успішну оборону Львова від більшовицького наступу 1920 року. Тому розташування святині вибрано не випадково – на в’їзді до міста зі східного боку, де власне був наступ радянських військ.
«Петляючи брудними, запилюженими вулицями, спочатку трамваєм, потім автобусом, виїжджаємо із затхлого міського повітря на хвойні простори Голоска», – так починається, очевидно, рекламний репортаж про санаторій на Голоско в «Газеті Львівській» за 1942 рік.
Клуб працівників комунальних служб мав задовільнити всі культурні, розважальні і освітні потреби робітників. «Красивий сучасний будинок», як писала тогочасна преса, постане на вимоги спілки «Дім комунальних працівників».
На розі вулиць Кривоноса і Високий Замок стоїть вілла. Відкрита веранда-тераса виходить на парк. Зовсім ще недоторкана столярка вікон, які ведуть на терасу. До вулиці Кривоноса будинок повернутий заскленою галереєю і нагадує заміську віллу
Чотириповерховий житловий будинок розташований в кінці вул. Драгоманова, в місцевості Цитадель. Вхід до будинку розміщений симетрично по центральній осі фасаду і акцентований горизонтальними тягами в тиньку. Особливої ритміки вхідній групі додає вікно-ілюмінатор.
На вул. Лисенка 47-51 розташований комплекс колишнього монастиря Св. Юзефа(Йосифа), який складається з кількох будинків в стилі історизму. За ними, в глибині подвір’я, розвернутою фасадом до саду стоїть споруда в стилі модернізму.
Триповерхова вілла стоїть в бічному провулку вулиці Галицької Армії, 3а (раніша назва Глінки), у вілловому кварталі.
Комплекс будівель Львівської обласної дитячої клінічної лікарні (тепер Охматдит) знаходиться за адресою вул. Лисенка, 31.
В 1920-их- 1930-их роках все частіше зводили освітньо-розважальні клуби для робітників різних установ. Для модерної організації суспільства важливо було не лише контролювати приватне життя через нові правила житлового простору, але й публічне часопроведення «нової людини».
На пагорбі, де вулиця Зелена піднімається догори, стоїть кілька перебудованих модерністських вілл. Це залишки міжвоєнної дільниці Львова, яка майже повністю зникла після Другої світової війни. Така ситуація доволі рідкісна для Львова, міста, яке майже не постраждало від руйнувань війни і де більша частина історичної забудови дотривала до наших днів.
Проєкт «Львів. Архітектура модернізму» побував в гостях у бюро гнутих меблів SCHEBENTWOOD. Розмовляли з керуючою партнеркою бюро Роксоланою Шемчук про недавнє відкриття виставки «SITZMASCHINE».Також оглянули інші предмети з колекції, поговорили про їхні «біографії» та особливості реставрації.
Minimalist facade, elongated horizontal windows, glazed risalits, flat roof, and seven stories — Sprecher’s “skyscraper” shocked city inhabitants in 1929. For some people, this building was a place of inspiration, while for others, it was a reason to complain. For example, a local journalist wrote in the newspaper “Nowiny Poranne” (“The Morning News”) that this large building spoiled the boulevard’s silhouette[1].