Блог Автор: Мирослава Ляхович

Будинок з підписом архітектора, унікально збережені помешкання та історії небайдужих з вул. Вітовського

Інколи важко отримати інформацію про будинки, а буває, що люди самі пропонують розповісти про свої помешкання, і як цього разу – навіть стіни однієї з кам’яниць “говорять самі за себе”. Мова піде про три будинки на вулиці Вітовського: 26, 28 і 30, зведені в тридцятих роках в підніжжі місцевості Цитадель.

вул. Вітовського

Відкриває ряд 26-ий будинок. Запланований як чиншовий, ймовірно, в середині тридцятих років, в чистих формах функціоналізму. В польських джерелах знаходжу, що власниками нерухомомсті була родина Тенненбаум, вони ж і здавали будинок в оренду.

вул. Вітовськоговул. Вітовського

Головна окраса будинку – масивний стрім-лайновий еркер, з видовженими вікнами та балконами по обидва боки.

вул. Вітовського

Кам’яниця відсунута від червоної лінії забудови, збоку – палісадник, навколо ще оригінальний паркан.

вул. Вітовського

Ефектно виконаний вхідний портал – дві заокруглені пілястри з рустуванням, на дашку теж рустування та збережений зовнішній ліхтар з пласким плафоном. Брама автентична з характерними гратками.

вул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовського

В під’їзді – одразу опиняєшся в тамбурі, який по всьому периметру облицьований алебастром. Збережені оригінальні тамбурні двері, привертає увагу узор з цементної плитки, в кольористиці від чорного і сірого до білого.

вул. Вітовськоговул. Вітовського

Проходячи безпосередньо до балюстради з обох боків від дверей бачу оригінальні шафи-ніші в стіні.

вул. Вітовського

Розпитавши фахівців архітектури та реставрування, можу припустити, що вони призначені для технічних потреб: там могли бути будинкові лічильники і тому подібне.

вул. Вітовського

Сходовий марш суцільно литий з бетону з дерев’яними поручнями.

вул. Вітовськоговул. Вітовського

Освітлення здіснюється з вертикальних вікон-термометрів. Подекуди збережені вхідні двері до квартир.

вул. Вітовськоговул. Вітовського

Про 28-ий будинок вдалось отримати чимало інформації. Дату зведення і автора одразу дізнаюсь з напису викарбуваного в алебастрі при вході в під’їзд: архітектор і будівничий Леопольд Райсс, рік зведення 1935-36-ий.

вул. Вітовськоговул. Вітовського

Це той самий Райсс, син Якуба Райсса, власника відомої у Львові цегельні. Леопольд Райсс отримав освіту Віденського технічного університету, по поверненню до Львова заснував архітектурне бюро, де сам створював проекти та заправляв будівництвом кам’яниць.

вул. Вітовського

Польські джерела про власників нерухомості вказують, що Райсс володів нею спільно з чоловіком на прізвище Раттлер. Скоріш за все – будинок звели як прибутковий для здачі в оренду, бо проживала родина Райсс на сучасній вулиці Лукіяновича.

вул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовського

Будинок доволі строгих форм, горизонтально членований фасад. Найвиразніший  – вхідний портал з заокругленими пілястрами та дашком. Все виконано згідно з канонами модернізму – чим менше – тим краще.

вул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовського

В під’їзді просторий тамбур, стіни до половини облицьовані алебастром, збереглись оригінальні тамбурні двері. По будинку зі мною ходить пані Аня, з якою я випадково познайомилась через своїх читачів.

вул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовського

Одразу показує рамку та скло у вхідній брамі, які вони з мешканцями під’їзду замінили. Відновлена версія виглядає майже як справжня.

вул. Вітовського

Ручку вкрали, відновити не змогли. Також намагались вкрасти штапівки з дверей, але сусіди вчасно помітили і відлякали злодіїв. Проходимо далі – на термометрах залишки оригінального скління.

вул. Вітовськоговул. Вітовського

Пані Аня підходить до сходів і погладжує виблискуючі перила: ” Ми тут їх відчистили і полакували, також почистили панелі біля сходів”. Від її сусідки пізніше дізнаюсь, що пані Аня систематично натирає поручні “Поліролем”.

вул. Вітовського

Жінка запрошує мене у внутрішній двір. Тут, каже, ось збереглись оригінальні тераси та сходи. Можна виходити на прогулянки пагорбом.

вул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовського

Повертаємось назад в під’їзд і наближаємось до її квартири, бачу, двері, фурнітура, в доброму стані і запитую, чи важко було відновлювати. Жінка скромно усміхається: ” Та я все своїми силами, шість років їх приводила до нормально вигляду”.

вул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовського

Заходимо всередину. Власниця вказує на фурнітуру з внутрішнього боку – відчищена – оригінальна. Розглядаюсь по квартирі і бачу: всі міжкімнатні двері, фурнітура, столярка – все рідне.

вул. Вітовськоговул. Вітовського

Моя нова знайома показує шафу в коридорі: ” Тут, – каже, зверху закидали брудний одяг, а з нижньої частини діставали і несли до пральні”. Відкриває двері до туалету та ванної кімнати – там теж і плитка, і двері збереглись.

вул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовського

Проходимо на кухню. Пані Аня звертає мою увагу на комірчину: “А ця частина призначалась для служниці”. Розповідає про оригінальний п’єц. Він працює, досі користуються. Також на кухні зберегла оригінальну шафу, двері на балкон.

вул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовського

Гріють помешкання також п’єци в кімнатах. Під ногами – оригінальний паркет. Пані Аня показує віконну столярку – теж самотужки її відчищала.

вул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовського

Питаю, як довго вона тут живе. Каже, майже з самого дитинства. Батькам вдалось в п’ятдесятих помінятись помешканням зі знайомими. Розпитую про родину. “Ми всі корінні львів’яни. Частково польського походження. Дід мій був успішним шевцем, навіть мав свою майстерню”, – показує мені спеціальну нашивку-маркування з його майстерні(також на фото нижче, дідусь, бабуся та тітка оповідачки).

з сімейного архіву п. Аніз сімейного архіву п. Аніз сімейного архіву п. Ані

“Тато працював в торгівлі. Там, де зараз торговий центр “Роксолана”, до війни діяв магазин так званих колоніальних товарів( кава, чай, солодощі, прянощі та інші делікатеси). Він там працював продавцем. Ось тут на фото він за прилавком, а тут біля велетенської машини, яка молола каву”.(Також на фото мати та родичка пані Ані).

з сімейного архіву п. Аніз сімейного архіву п. Аніз сімейного архіву п. Ані

Кладе на стіл якийсь документ: “То таке резюме тато з роботи отримав. Власник Блясбальк написав рекомендації, коли магазин ліквідували. Хотів, що його старанний працівник знайшов собі роботу без проблем”. Проте, лист, датований серпнем 1941-го року, йому більше не пригодився.

з сімейного архіву п. Ані

Будинку дуже пощастило не тільки з пані Анею, інша мешканка пані Олена теж дуже дбайливо ставиться до свого помешкання. Розповіла мені – як самотужки на стриху влаштувала “майстерню” з відновлення міжкімнатних дверей.

фото з архіву п. Оленифото з архіву п. Оленифото з архіву п. Оленифото з архіву п. Олени

Показала газові колонки “Гермес”, які збереглись з міжвоєнного часу. На фото запалювання в колонці з прецизійним і плавним регулюванням температури.

фото з архіву п. Оленифото з архіву п. Оленифото з архіву п. Олени

Пані Олена надала мені фото промаркованої цегли з фабрики Райссів, виявила її при ремонті. Ось такий приклад кооперації сина та батька в зведенні будинків.

фото з архіву п. Олени

Жінка наголошує: “Дивіться який цілісний підхід в оздоблені інтер‘єрів – світла плитка тераццо як на сходових маршах, так покладена на підлогу в санвузлі і ванній. А в самому санвузлі як цоколь викладена та сама чорна плитка. В кухні і ванній: малоформатна біла глянцева квадратна плитка в розбіжку.”

фото з архіву п. Оленифото з архіву п. Оленифото з архіву п. Олени

І додає :”Цікавий нюанс. Між помешканнями тонка цегляна перегородка. Все чути. Райсс додав там звукоізоляцію. Ось тут показана на плані. При ремонті дехто з сусідів її забрав”.

фото з архіву п. Олени

Розповідає, що з сусідами скидались на малювання тіньового фасаду.”Пані Аня опікується будинком, тому порядок всередині і в подвір‘ї. Ми чистили стоки, каналізацію, підвали. Проблема з дахом. Тече, ще рідний, підставляємо. При мені смолили місця затікання не раз, марно”.

вул. Вітовського

Останній будинок номер 30, має найбільш експресивний фасад, ймовірно, зведений останнім, гучніше виражати емоції архітектори дозволяли собі вже під кінець тридцятих, чи не в передчутті катаклізмів, які дуже скоро призупинять настання омріяного майбутнього. Архітектор – Марек Лякслер. Два поверхи були у власності чоловіка на ім’я Францішек Лінк.

вул. Вітовськоговул. Вітовського

В будинку широкий прямокутний вхідний портал. В поганому стані, але все ще поки стоїть, вхідна брама. По горизонталі фасаду простягнувся ряд стрічкових вікон з рустованими простінками. Кожен – закінчується балконом-лоджією, з оригінальною решіткою. З іншого боку стрічкового скління розташували вікна-ілюмінатори.

вул. Вітовськоговул. Вітовськоговул. Вітовського

Лівий бік будинку має легко виступаючий еркер з вікнами різної форми, а також кутові балкони. Сам же будинок мало не врізається пагорб, що дає насправді досить мало освітлення на цоколь та перший поверх.

вул. Вітовськоговул. Вітовського

Тому, коли заходиш в під’їзд, наче опиняєшся в підвалі. Також по всій сходовій клітині сліди недовершеності. Металеві поручні без дерев’яного закінчення, плитка на майданчиках між сходами і при вході дуже відрізняється. Зустрічаю мешканку і знаходжу підтвердження своїм здогадкам: “Та цей будинок не встигли повністю здати до війни. Бачте, поручні незакінчені і багато що було недороблено в під’їзді”.

вул. Вітовського

В цьому випадку дуже відчувається насильна перерваність історії міста та його будівничих. Скоріш за все, ні власник нерухомості, ні архітектор не побачили – як будинок заселяли люди.

В публікації використані матеріали з uk.wikipedia.org/wiki/Леопольд_Райсс, jaroslawrokicki.com