Костел Марії Остробрамської / Церква Покрови на вул. Личаківська, 175
Костел Марії Остробрамської – один з найважливіших сакральних проектів міжвоєнного десятиліття у Львові. Костел мав символізувати успішну оборону Львова від більшовицького наступу 1920 року. Тому розташування святині вибрано не випадково – на в’їзді до міста зі східного боку, де власне був наступ радянських військ.
- Рік зведення: 1931 - 1938
- Стиль: модернізм
- Архітектори: Вавжинець Дайчак Тадеуш Обмінський
До реалізації обрали проект Тадеуша Обмінського. Будову почали в 1931 році. Після смерті Обмінського в 1932 керівником проекту стає Вавжинець Дайчак.
Зводять костел до 1938 року. В тракті будови Дайчак значно змінив проект Обмінського, який мав більш історичні риси. Дайчак змодернізував фасад та інтер’єри.
Костел отримав класичну форму ранньохристиянської базиліки з елементами ренесансу на елевації фасаду. Перифраз ренесансових форм ми можемо бачити в ритміці вікон на лицевому та бічних фасадах. Хороше поєднанням класично і модерністичного в цьому проекті – кампаніла, що височіє над фасадом. З одного боку кампаніла, як приклад архітектури ренесансу, з іншого спрощені форми геометризовані форми свідчать про модерністський підхід.
Інтер’єр храму також маневрує між історичним підходом і модернізмом: бачимо перебільшені видовжені колони і чисто модерністську кесонну стелю. Загалом виконання дуже аскетичне.
Чисто модерністичним продовженням проекту храму мала стати реміснича бурса. Навчальний заклад планували збудувати впритул до костелу. Ним мали керувати ченці з ордену селезіан, яким і належав храм. Проект виконав Юліан Духович. Будинок розпочали зводити в 1939 році, проте проекту завадила війна. Перейшовши за лінком можна побачити візуалізацію, авторства Духовича.
Загалом костел Марії Остробрамської – хороший приклад архітектурної політики Другої Польської Республіки. При проектуванні публічних споруд використовувались класичні прийоми( наприклад елементи бароко, ренесансу чи класицизму), аби нав’язував до польськості. Особливо польське бароко, яке закарбувало в собі велич Речі Посполитої використовувалось у перефразованих формах вже в модернізмі. В ногу з класичними – йшли модерністські підходи, які також були символами нової Польської держави міжвоєнного періоду. Адже модернізм в Європі вважався стилем держав, що утворились після Першої світової війни.
Храм, що втілив собою перемогу над більшовизмом, після приходу радянської влади перетворили на книжковий склад. Після незалежності костел став греко-католицькою церквою Покрови Пресвятої Богородиці, що частково продовжило символічне та політичне значення храму. Покрова в українському контексті – це також свято Захисниць та Захисників України.
Джерела і література:
Jakub Lewicki, Regeneracja i modernizacja. Architektura Lwowa okresu dwudziestolecia międzywojennego, Warszawa 2020: 119-121
