У Львові в міжвоєнні десятиліття проектували чимало модерністичних сакральних споруд. Деякі з них реалізували і вони дійшли до нас в недоторканому вигляді, наприклад костел Марії Остробрамської на Личаківській, деякі були перебудовані, як наприклад костел і монастир на Персенківці. Багато ж проектів взагалі не реалізували, або лише почали будувати і не завершили перед Другою світовою війною.
Проект костел Св. Вінсента де Поля(Отців місіонерів) виконав львівський архітектор Тадеуш Теодорович-Тодоровський у 1937 році. Він мав розташовуватись між сучасними вулицями Стуса та Свєнціцького. Наступного року 15 серпня будівничі приступили до роботи. Цокольний поверх був готовий у вересні 1939 року, тоді коли розпочалась війна і радянські війська зайшли до Львова[1]. Будівництво костелу припинили, ікони, лави та інший реманент з храму винесли. Костел перетворили на овочевий склад. Як мав би виглядати костел – видно на листівці, а креслення показує, яким би могли бути його інтер’єри.
Під час німецької окупації костел віддали монахам. Тоді інший архітектор Броніслав Віктор намагався дати будівництву продовження, проте війна завадила. Монахи покинули костел після завершення війни і утвердження радянської влади. У 1972 році костел, власне, збудований цоколь, переробили і все що залишилось віддали під будівництво спорткомплексу «Трудові резерви»[2].
Архівні матеріали, креслення та листівки дають уявлення, яким міг бути костел. Павел Слом’ян (Paweł Słomian ) з проекту Lata3dzieste зробив 3D реконструкцію костелу, користуючись усіма наявними матеріалами.
Кому цікаво – радимо заглянути на інстраграм сторінку Lata3dzieste, де можна побачити чимало нереалізованих проектів міжвоєнного періоду в Польщі. Так, як ми не мали достатньо інформації, аби відтворили матеріали та деталі споруди, візуалізація вийшла дещо умовна, проте добре відображає архітектоніку фасаду та ландшафтний дизайн навколо костелу.
Це мала бути масивна залізобетонна споруда, з монументальними лізенами. Проект складався з трьох ярусів: цокольний поверх, який вдалось реалізувати до вересня 1939 року. З одного боку він мав ряд вікон та низку колон-опор, які полегшували конструкцію верхніх двох ярусів. З іншого боку – цокольна частина вросталась в пагорб.
Разом з Павелом ми припускаємо, що другий ярус міг мати стіни зі склоблоків, що надавали споруді неймовірне освітлення. Проект має багато вікон-ілюмінаторів, їхня естетика повторюється в виконанні вхідних дверей.
Цей костел кардинально б відрізнявся від вже збудованих на той час у Львові, які все ще тримались за традиційні форми та прикраси. Проект Теодоровича-Тодоровського міг би втілити чистий інтернаціональний стиль у Львові і вивести місто на якісно вищий рівень в модерністському напрямку. Подібні сакральні споруди в той час зводились в Варшаві, Брно, Каунасі та інших містах Центрально-Східної Європи.
Відео з 3D моделлю дає живе враження проекту Тадеуша Теодорович-Тодоровського. Цей проект показує в якому руслі розвивалась архітектурна думка в кінці 1930-их у Львові. Через об’ємну модель кожен тепер може побачити, до яких просторових рішень вдався Тодоровський під час проектування. Завдяки такій візуалізації хоча і віртуально, ми реалізували споруду, яка не змогла відбутись через війну та інші історичні перипетії.
Джерела та література:
[1]Lwów nowoczesny,praca zbiorowa, Y. Bohdanova, SACRUM & PRO MEMORIA,158-186. Międzynarodowe Centrum Kultury Kraków: 2020
[2]див. перше посилання
