Багатоквартирні житлові будинки. Зводились для польських та єврейських інвесторів. Комплекс складається з двох частин.
Перша – повернута до вул. Дорошенка з відступом від червоної лінії забудови.
Друга частина складається з п’яти прилеглих одне до одного будинків, які були обернені фасадами до скверу(тепер між вулицями Дорошенка і Коперника).
Комплекс спроектований в типових функціоналістичних формах. Вважався на той час одним з найпрестижніших та найбільших житлових проектів. В будинках було чудове планування квартир і багаті інтер’єри. До наших часів добре збереглись оздоби сходів, дверей та вікон.
У будинках по-різному оздоблені сходові марші – десь дерево і латунь, а в одному з під’їздів поручні мають вставки зі скла, що практично більше ніде не використовувалось у Львові.
Креатив архітектори та проектанти проявили навіть у розробці підлог, десь вони викладені дрібною мозаїкою, десь чорно-білою плиткою, а в одному з під’їздів підлога встелена бетонними плитами з геометричними візерунками.
Ззовні будинки теж не були позбавлені декору. Одним з найяскравіших мотивів архітектурної композиції – висунуті заокруглені ризаліти, які заакцентовані наріжними вікнами з такими ж заокругленими шибами.
Важливим елементом декорації було і стрічкове скління на фасадах. Воно дуже вдало компонується з тинькованими плитами. Деякі місцеві згадують, що з часів побудови будинку в квартирах зсередени на вікнах були ролети, аби захищати квартири від осколків на випадок авіанальотів.
Комплекс має всі декоративні елементи стилю – вікна ілюмінатори, стрічкове скління, кутові вікна з гнутими шибами, вигнуті балкони, балкони правильних форм, отинькований фасад, вхідні двері, оздоблені узорами з латуні.
Кожен будинок мав мінікотельню. Була двотрубна система опалення.
На батареях розміщувались регулятори тепла. Батареї були варшавського бренду Strachowice. Централізоване було не лише тепло, але й гаряча вода.
Лише у 55-му будинку чомусь було пічне опалення. Стояли грубки. Вентиляція відбувалась через систему коменів. Їх мало кожне приміщення в помешканні.
Кожна квартира мала телефон шведської марки Ericsson. Зазвичай він розташовувався в коридорі.
А сантехнікою користувались марки Fillips, керамічною. Були і газові плити, духовки.
У коридорах працювало трихвилинне світло. Кожен будинок мав так званий домофон – панель з кнопками, де вказувались номери квартир. Розташовувався між вхідними дверима та тамбуром.
Фото: М. Ляхович
Джерела:
- Розділ: «Architektura mieszkaniowa», Jakub Lewicki, книжка«Lwów: Miasto, architektura, modernizm». Pod redakcją Bogdana Cherkesa i Andrzeja Szczerskiego, с.- 123 – 124
- ДАЛО, 2/2/3767, 2/2/3768, 2/2/3769, 2/2/3770
- Інформацію також надав мешканець житлового комплексу – Юрій Богданович Дудикевич, кандидат технічних наук, фахівець з енергозаощаджень.