Лікарня організації соціального страхування / Охматдит на вул. Лисенка, 31

В 1926 році, коли рада львівської каси Хворих (організація соціального страхування) замовила будову, тут планувався дитячий санаторій для хворих на туберкульоз[1]. В міжвоєнний період по всій Європі намагались боротись з поширеним тоді туберкульозом і зводили лікарні та санаторії. Саме ці проекти, як ніщо інше, транслювали принципи модернізму – простоту, функційність, доступ до сонячного світла та свіжого повітря.

Розпочали будову санаторію у 1927 році. Проект виконував і керував будовою Адольф Каменобродський, реалізовувала будівнича фірма Генрика Заремби. У 1932[2] році комплекс завершують, і Каса Хворих вирішує перенести дитячу частину санаторію хворих на туберкульоз до Голоско, де вже на той час діяв подібний санаторій. В комплексі відкривається Лікарня організації соціального страхування у Львові.

Комплекс розвернутий на південний схід і складається з двох корпусів: верхнього на схилах Вовчої гори, нижнього в підніжжі схилу. Обидва корпуси поєднують серпантинові дороги, оточені зеленню та деревами. Судячи з розташування, лікарня отримала багато сонця, свіже повітря та ландшафт, який був дуже зручний для прогулянок хворих.

Нижній корпус, примикає до старішої забудови вулиці Лисенка і складається з двох трьох поверхових будинків. Один будинок був зведений для потреб адміністрації, там містились офіси та житло працівників, інший – слугував приймальнею лікарні[3].

Головні входи до будинків розташовані одне навпроти одного, мають дашки і зовнішнє освітлення, розміщене в рельєфі з трьох прямокутників. В будинках збережена дерев’яна столярка вхідних дверей та деяких вікон будинку справа, які мають спеціальну систему відкривання верхньої частини на провітрювання без тепловтрат.

На вікнах підвальних приміщень будинку справа можна побачити оригінальне гратування. Щодо ймовірно автентичного тиньку, він збережений частково на будинку зліва.

Особливої уваги заслуговує брама, виконана в стилі ар деко. На залізобетонних стовпцях розміщені ліхтарі, вмонтовані всередину конструкції і засклені зовні.

Верхній корпус має шість поверхів і головним входом з тильного фасаду повернутий до парку Високий Замок. В міжвоєнний період будинок був однією з архітектурних домінант міста. Головний вхідний портал має форму так званого «єгипетського входу», який втоплений в площину фасаду. Вхідні двері замінені на пластикові.

З іншої боку тильного фасаду бачимо півкруглий еркер з вертикальним склінням, що освітлює центральні сходи.

Головний фасад обернутий до міста і лісистих схилів гори. Він видовжений по периметру схилу і має два масивних ризаліти з обох кінців і один ледь виступаючий – по центру. Ризаліти з’єднані між собою видовженими балконами. Вони були розроблені, аби хворі могли приймати сонячні ванни – одразу вийшовши з палат.

Центральний фасад мав вихід в сквер, на момент фотографування, там ще можна було побачити оригінальну столярку дверей, залишки автентичних ліхтарів і рідного тиньку.

На прикладі фасаду саме верхнього корпусу можна побачити, як архітектура слугує функції будинку: два ризаліти мають великі панорамні вікна і використовувались як веранди. Хворі мали доступ до свіжого повітря і сонця навіть зимою, вийшовши на веранди. Скління веранд мало особливу техніку відкривання: верхня частина відчинялась вертикально на провітрювання, а нижня відчинялась горизонтально посередині скління. Таким чином зимою хворі отримували свіже повітря, не простуджуючись, а літом одночасно відчинені різні частини вікна створювали хорошу циркуляцію повітря та охолоджували приміщення. На сьогодні все оригінальне скління втрачено. Як воно виглядало в 1930-их можна розглянути на архівному фото.

В 1930-их лікарня була обладнана найсучаснішою технікою, серед яких різноманітні прилади дезінфекції, медичного обладнання, кухонні машини, електричні та газові печі, 8 електричних ліфтів, багажних і продуктових[4]. Палати містили по 2-3 ліжка, засоби дезінфекції та радіо. Власне, біля кожного ліжка був роз’єм для радіонавушників чи колонки[5]. В палатах стояли сучасні металеві меблі. Саме використання такого типу меблів з хромованого металу вважалось дуже гігієнічним, адже метал легко чистився та не збирав пилюку, в якій могли бути вбивчі бактерії. На кожному поверсі корпусу розміщувались по дві їдальні і дві денні зали, які сполучались з верандами[6].

На цокольному поверсі були розташовані квартири медсестер, центральна котельня та чергові кімнати. В лікарні містились хірургічний, акушерсько-гінекологічний з дитячим кабінетом, ларингологічний, офтальмологічний, туберкульозний та інші відділи[7]. Інтер’єр лікарні був виконаний з використанням дорогих матеріалів. На жаль, більшість інтер’єрів не збереглись.

Сьогодні у вестибюлі верхнього корпусу можна побачити хіба що чорно-білу шахову плитку та залишки оригінального освітлення. На центральній сходовій клітці ще залишились латунні поручні та перегородка між балюстрадою та холом. Одразу при вході до корпусу з правого боку висить мармурова таблиця з іменами фундаторів і будівничих та роками зведення лікарні.

Джерела і література:

[1] “Wschód”, № 104 (1938), с. 6

[2] Див. примітку 1

[3] Komunikat Kasy Chorych miasta Lwowa, 1931

[4] “Droga do zdrowia”, № 9, 1938

[5] Див. примітку 1

[6] Див. примітку 3

[7] Див. примітку 1