Вулиця Тютюнників

Першим привертає увагу вілла за номером 6. Вона розташована фактично окремо від вулиці, на пагорбі. До будинку ведуть сходи, навколо розкішний сад. Фасад будинку увиразнений великими напівкруглими балконами і кутовими вікнами. Будинок оточує автентичний паркан.

Наріжний будинок № 10, типовий для стилю функціоналізм, з наріжними вікнами і балконами, також з вікнами-ілюмінаторами. Огорожі балконів складаються з бетонних плит та легких гнутих металевих трубок.

Вікна, як зазвичай, структуровані на три частини. Двері з дерева і трохи втоплені в фасад будинку, тим самим не займаючи  простір на вузькому тротуарі.

Інтер’єри будинку зроблені якісно та виразно. Підлога під’їзду, як буває часто в таких будинках, викладена узорами чорно-білої плитки.

Сходи мають трохи заокруглену форму і поєднуються в композиції з вигнутими дерев’яними поручнями.

В цьому під’їзді збереглись навіть автентичні дерев’яні двері до квартир. Вікна під’їзду розділені на шість секцій і дають добре натуральне освітлення на балюстраду.

Сама ж балюстрада – лита з бетону і на повороті сходів завершується гнутими дерев’яними поручнями.

Будинок № 14 виконаний доволі в простих формах. Власники поштукатурили фасад. Будинок має наріжні вікна та кілька вікон-ілюмінаторів. Балкони збереглись в хорошому стані.

У будинку номер 20 зберігся автентичний вхідний портал. Дерев’яні двері, втоплені в будинок з думкою про оточуючий простір. Округлі пілястри, наче, запрошують увійти.

У 22 будинку явно не домовились про реставрацію, помалювавши лише одну частину фасаду, проте двері і обрамлення вікон, на щастя, залишили.

Сходовий марш освітлений вертикальним стрічковим склінням, вікна оздоблені рустуванням.

Будинок 24 – теж має типове стрічкове скління. Тут акуратно і стримано підмалювали стіни, не руйнували ансамблі балконів.

Оригінальний будинок – під номером 26. Попри те, що тут доволі знищені двері над вхідним порталом ми бачимо цікаві деталі, очевидно – це вентиляційні виходи, дуже стильно оформлені в тон з будинком. Це елемент трохи нагадує обертальний механізм механічних приладів – шестірню. Скрогі за все, ця форма не випадкова, адже в модернізмі архітектори надихались різними складовими механізації та прогресу.

В сходовій клітці бачимо залишки старої краси – понищений алебастр та вцілілі сходи і поручні. Саме поручні – один з найбільш виразних елементів функціоналізму.

Підлога викладена узорами з чорно-білої плитки. Поручні з металу та дерева створюють ламану композицію.

Будинок № 39 виконаний просто. З виразних елементів над входом вікно-ілюмінатор і дві широкі лоджії.

Наріжний будинок № 41 має розлогі вигнуті кутові балкони. Прямокутний вхідний портал з невеликими заокругленими пілястрами.

Подібним до попереднього є будинок № 43. Крім цього в будинку ще й передбачений прибудинковий палісадник, за рахунок відступу від червоної лінії.

Дещо цікавішим є будинок № 45. Він має масивний  еркер від якого на один бік відходять заокруглені балкони. Крім того по вертикалі будинок прикрашають великі вікна-ілюмінатори.

Всі будинки на вул. Тютюнників – це єдиний ансамбль модерністичної забудови, дуже раціонально та комфортно продуманий, з максимальним урахуванням особистого простору, стилю та естетики житлових споруд.

 

Джерела і література:

ДАЛО(Державний архів Львівської області)

За матеріалами: «Lwów: Miasto, architektura, modernizm». Pod redakcją Bogdana Cherkesa i Andrzeja Szczerskiego. Розділи: «Architektura mieszkaniowa», Jakub Lewicki