Вілла на вул. Галицької Армії, 3а

Фасад вілли складається з трьох кондинацій: центральної, бічної у формі ризаліту і виступаючої заокругленої кондинації з тильного боку фасаду. Центральний вхід до будинку розміщений в ризаліті, до нього ведуть сходи з двору. В ризаліті міститься центральна сходова клітка, що освітлюється по обидва боки стрічками вертикальних вікон. На ризаліті внизу поміщене велике вікно-ілюмінатор.

Фасад будинку розшитий квадратами в слюдовому тиньку. На партері бачимо велику терасу, а під нею – двері до гаража. На центральному фасаді поміщені три одиничні вікна і три ряди горизонтальних стрічкових вікон з бетонними простінками на першому і останньому поверхах і з суцільними склінням на середньому поверсі. Вікна першого поверху зберегли ще оригінальні грати.

На фасаді другої кондинації будинку поміщений ряд вікон звичайного розміру і кілька вузьких вікон. На вікнах цоколю і першого поверху видніються оригінальні грати, виконані у формі ромбів і сполучених кіл.

На тильному фасаді містяться балкони і три ряди вузьких вікон. Майже всі вікна на фасаді мають декорування жовтою клінкерною цеглою. В клінкер, правда, червоний, обрамлена більша частина цоколю вілли.

Що не скажеш про східний фасад, цоколь якого облицьований натуральним каменем. На цій частині фасаду також міститься широка тераса на першому поверсі, від якої в бік парку Культури ведуть сходи. На другому поверсі розташований балкон з колоною-опорою, що підпирає балкон останнього поверху. Також бачимо високі колони з іншого боку фасаду, що тримають другий балкон останнього поверху.

Якщо звернутись до проекту будинку[1], виконаного Тадеушом Пісєвічем (Tadeusz Pisiewicz), побачимо, що вілла зазнала чималих видозмін. Найочевидніша видозміна, якщо глянути на сучасні фото і креслення будинку(нижче на фото), це третій поверх, який додали, за словами сучасних власників, вже в радянський час. Власне, поверх був доданий за рахунок великої тераси, яка була в оригінальному проекті. Проте на центральному фасаді автор перебудови досить добре витримав стиль проекту 1930-их років: вікна розміщені з тою ж ритмікою, що й старіші, також сегментовані, в цьому випадку, бетонними простінками.

Ще одна видозміна, яка простежується через креслення – це зміщення вхідного порталу: в плані він був схований в арці з ілюмінатором. Вже в радянський час арку закрили і зробили вхід одразу зі сходів.

Також не дисонує з проектом тильний фасад будинку, де всі балкони і ряди вікон в одній ритміці і формах. Якщо не було б креслень, важко сказати, що вони були додані пізніше. Щодо східного фасаду, то він як раз дуже різниться з кресленнями: тут ритміка фасаду повністю порушена масивним балконом з правого боку, який, власне, підпирають дві перебільшено видовжені колони-опори.

Якщо подивитись в інтер’єр будинку, то за новішою брамою, в глибині арки ховається оригінальна дерев’яна брама з великими скляними шибами. Її захищають ковані грати, на верхній частині яких зазначений рік завершення будови – 1938.

За брамою одразу починаються сходи: основа суцільно лита з бетону перетікає в дуже легку конструкцію балюстради, виконаної з різнорідного металу і завершується дерев’яним поручнем з гнутого дерева. Візерунок балюстради своїми геометричними елементами повторює виконання гратів на вікнах та брамі фасаду.

Сходи освітлюються з вертикальних вікон, що виходять на обидва боки еркеру. У вікнах по-декуди збереглось оригінальне скло-паморозь. За словами власників, більшість скла побилось під час російської атаки на Львів, в червні 2023 року.

На кожному поверсі розташована одна квартира, до двох з них ведуть оригінальні двері, покриті натуральним шпоном. На дверях містяться рідні латунні клямки.

Згідно з архівними матеріалами будинок почали зводити в 1937 році і здали в експлуатацію в березні 1939 року. Ця вілла планувалась як житло для двох сімей. На кресленнях бачимо, що в сутеринах крім підвалів, була пральня і сушарня, помешкання сторожа, гараж і з тильного боку фасаду бачимо вхід в округлену частину тильного фасаду. В цій частині, власне, містились сходи для прислуги, якими можна було потрапити одразу до кухонь.

План обох квартир містив центральний холл, до якого потрапляли з невеликого передпокою, кухню з нішею для служниці, яка була сполучена з їдальнею і холом. З холу можна було потрапити в кабінет і вийти на терасу. В східній частині квартири розташовувались спальня пана та пані, остання була сполучення з гардеробною.

Щодо власника нерухомості, то в архівних матеріалах вказаний Александр Маццукато(Aleksandr Mazzucato). Він був відомим львівським видавцем, керівником книгарні «Книжка»( Książka) видавництва «Атляс» (Atlas) і під кінець 1930-хи провадив керівництво цілого видавництва. Маццукато народився у Львові, тут отримав  освіту і працював у видавничому бізнесі. У 1939 році, коли почалась Друга світова, Маццукато був мобілізований до польського війська. У 1940 році йому вдалось втекти через Румунію до Франції, а потім до Великої Британії[2]. У Лондоні він відкрив наукову книгарню і видавництво під назвою Alma Book Co Ltd. На фото внизу – Маццукато в лавах польської армії[3].

Можна з точністю сказати, що Александр Маццукато не жив у цій віллі, а звів її, аби здавати в оренду. Його власна вілла розташовувалась одразу по-сусідству, на вул. Галицької Армії, 7[4]. Маццукато звісно був обізнаний в сучасних тенденціях і замовив проект будинку в модерністських формах, де фасад був позбавлений декорацій, колона-опора підтримувала терасу, дах був майже плаский, ідеальний для сонячних ванн.

З архівних матеріалів ми також бачимо, що на фасаді будинку було заплановано багато зелені: дві перголи на терасах для рослинності, західну частину фасаду теж частково мала вкривати рослинність. Саме ж розташування будинку теж було про близькість до природи та усамітнення : з боку вулиці сад, з іншого боку – великий парк. На території будинку був також запроектований басейн. Отже мешканці будинку мали доступ до свіжого повітря, тиші, сонця, особистого простору та можливість займатись спортом чи то на терасі будинку, чи у басейні, навіть не виходячи за браму. Саме ці складові були одними з основних в постулатах модернізму.

Отож дивлячись на цей будинок зовні можна сміло сказати, що він виглядає як зразковий модерністський проект, що не скажеш про його планування, яке в багато чому заперечує радикально сучасні підходи до життя. На поверхових планах, як вже було згадано раніше, містяться ніші для служниць, а також «чорні сходи для слуг», які притаманні проектам  будинків 19- початку 20-го століття. В старіших будинках принаймні були хоч окремі кімнати для обслуговуючого персоналу, в модернізмі ж слуги залишились, проте їхній особистий простір скоротили до ніші на кухні. Також зонування в квартирах залишилось дуже класичним, що видно з передбачених у плані окремих спалень для пана та пані. Така ситуація була доволі типова для міжвоєнної Європи, коли буржуазія використовувала здебільшого лише обгортку модернізму, але звісно не відмовлялась від традиційного і консервативного способу життя.

Джерела і література:

[1] ДАЛО( Державний архів Львівської області), Фонд 2, Опис 1, Справа 2119

[2] Słownik pracowników książki polskiej, wyd. PWN, Warszawa – Łódź 1972, s. 572

[3] https://www.foto.karta.org.pl/nasze-zbiory/kolekcje/ok_0995_parasiewicz_kaczmarska_jadwiga

[4] „Biuletyn”. Nr 48, s. 44, Grudzień 1984. Koło Lwowian w Londynie.