Житловий комплекс на вул. Дорошенка, 47-59
Багатоквартирні житлові будинки для середнього та вищого класів. Зводились для польських та єврейських інвесторів для здачі в оренду.
- Рік зведення: 1937 - 1939
- Стиль: функціоналізм
- Архітектори: Саломон Кайль Генрик Зандіг Якуб Менкер Казімєж Янічек
Комплекс складається з двох частин.
Перша – повернута до вул. Дорошенка з відступом від червоної лінії забудови.
Друга частина складається з п’яти прилеглих одне до одного будинків, які були обернені фасадами до скверу(тепер між вулицями Дорошенка і Коперника).
Комплекс спроектований в типових функціоналістичних формах. Вважався на той час одним з найпрестижніших та найбільших житлових проектів. В будинках було чудове планування квартир і багаті інтер’єри. До наших часів добре збереглись оздоби сходів, дверей та вікон.
У будинках по-різному оздоблені сходові марші – десь дерево і латунь, а в одному з під’їздів поручні мають вставки зі скла, що рідко використовувались у Львові.
Креатив архітектори та проектанти проявили навіть у розробці підлог, десь вони викладені дрібною мозаїкою, десь чорно-білою плиткою, а в одному з під’їздів підлога встелена бетонними плитами з геометричними візерунками в техніці терраццо.
Ззовні будинки теж не були позбавлені декору, який тут виражається і формі та матеріалах. Одним з найяскравіших мотивів цієї архітектурної композиції – висунуті заокруглені ризаліти, які заакцентовані наріжними вікнами з такими ж заокругленими шибами.
Важливим елементом декорації і фукнції було і стрічкове скління на фасадах. Воно дуже вдало компонується з тинькованими плитами. Деякі місцеві згадують, що з часів побудови будинку в квартирах зсередени на вікнах були ролети, аби захищати квартири від осколків на випадок авіанальотів.
Комплекс має всі елементи стилю – вікна ілюмінатори, стрічкове скління, кутові вікна з гнутими шибами, вигнуті балкони, балкони правильних форм, покритий слюдовим тиньком фасад, вхідні двері, оздоблені латунними ришітками.
Кожен будинок мав мінікотельню. Була двотрубна система опалення.
На батареях розміщувались регулятори тепла. Батареї були варшавського бренду Strachowice. Централізоване було не лише тепло, але й гаряча вода.
Лише у 55-му будинку чомусь було пічне опалення. Стояли грубки. Вентиляція відбувалась через систему коменів. Їх мало кожне приміщення в помешканні.
Кожна квартира мала телефон шведської марки Ericsson. Зазвичай він розташовувався в коридорі. На четвертому фото, що з однієї з квартир, також видно стару холодильну камеру.
Сантехнікою користувались марки Fillips, керамічною. Були і газові плити, духовки.
У коридорах працювало трихвилинне світло. Кожен будинок мав так званий домофон – панель з кнопками, де вказувались номери квартир. Розташовувався між вхідними дверима та тамбуром.
Джерела і література:
- Розділ: «Architektura mieszkaniowa», Jakub Lewicki, книжка«Lwów: Miasto, architektura, modernizm». Pod redakcją Bogdana Cherkesa i Andrzeja Szczerskiego, с.- 123 – 124
- ДАЛО, 2/2/3767, 2/2/3768, 2/2/3769, 2/2/3770
- Інформацію також надав мешканець житлового комплексу – Юрій Богданович Дудикевич, кандидат технічних наук, фахівець з енергозаощаджень.
