Публікації

Вулиця Княжа, що з’єднує Кривоноса і парк Високий замок, виглядає цілком сецесійною, якби не останній, 16-ий номер, який буквально вріс в гору своєю правою частиною. Хоч за мальовничістю він не кардинально відрізняється від сусідніх, але химерні, вільно зінтерпретовані форми путті, що підтримують еркер та кришталкові орнаменти, говорять про ар деко.

Територія колишньої вулиці Львівських дітей (Lwowskich Dzieci), теперішня назва Героїв УПА, забудовувалась ще з початку минулого століття. Там виростали здебільшого будинки заміського типу, з садами навколо. В міжвоєнний час до кінця двадцятих років ще зводили вілли, потім вже чиншові функціоналістичні будинки.

Можливо ви б і не знали про цю споруду, якби не ходили б туди на дитячі вистави або ввечері на дорослі. Піднімаючись по сходах помічали круглі вікна ілюмінатори, сидячи на балконах – рустовані тяги на стелі, ви задумувались з якого року цей театр? Для кого він будувався? Які п’єси мали б поставити та чи поставили на цій сцені?

Сьогодні ця вулиця нічим не відрізняється від тої, що була в міжвоєнний час, тому ми зараз можемо спостерігати задум архітектора в автентичному вигляді.

Пані Олена курила і грала в карти на планшеті. Я розглядала помешкання – все було доволі в плачевному стані. Жінка пояснювала: нас обікрали доглядальники моєї матері, все повиносили, навіть ручки латунні повикручували.

В архітектурі модернізму в центрі всього була людина. Починаючи від дизайну меблів та формування інтер’єрів, завершуючи навколишніми ландшафтами та потребами в комунікації з зовнішнім світом.  В цьому проекті  теж розповідаю не лише про будинки, але й про архітекторів та колишніх і теперішніх мешканців.

Трохи більше року тому я розповідала про Олександра Одуху, який вирішив власними силами реставрувати своє помешкання. Більше читати тут. Після того, як Саша попрацював у себе в квартирі, він планував взятись за під’їзд. Власне, перше, що чоловік хотів зробити – це відновити оригінальну вхідну браму до будинку, яку давно викинули. Звісно, ніхто не пам’ятав, як […]

З адресою вулиця Личаківська 31 та 33 розташовані два модерністичні будинки. Зведені в тридцятих роках як чиншові, містяться в реєстрі пам’яток архітектури місцевого значення.

Житловий будинок авторства одного з найвідоміших архітекторів львівського модернізму Фердинанта Каслера, вдало вписаний в старішу забудову вулиці. Міститься в списку пам’яток архітектури місцевого значення. Зводили його між 1938 і 1939 роком.

Інколи важко отримати інформацію про будинки, а буває, що люди самі пропонують розповісти про свої помешкання, і як цього разу – навіть стіни однієї з кам’яниць “говорять самі за себе”. Мова піде про три будинки на вулиці Вітовського: 26, 28 і 30, зведені в тридцятих роках в підніжжі місцевості Цитадель. Відкриває ряд 26-ий будинок. Запланований […]

В місцевості Персенківка, тодішня вулиця Над яром, а тепер Енергетична, у 1928-1929 роках за проектом архітектора Владислава Клімчака, збудували 9 подібних триповерхових будинків з чотирисхильними дахами. Ця житлова дільниця отримала назву “Власна стріха”. Будинки “Власної стріхи” по периметру оздоблені клінкерною цеглою. Клінкерне облицювання мають тяги на фасаді, вхідні портали та вікна. Фасади будинків сегментовані красивими […]

На вулиці Вітовського, яка в міжвоєнний період носила назву Пелчинська, одразу по-сусідству  розташовані кам’яниці трьох дуже відомих архітекторів львівського модернізму: Юзефа Авіна, Вавжинця Дайчака та Петра Тарнавецького. Місце вони обрали невипадково: в той час дільниця стрімко розвивалась, на сусідній вулиці Обертинській(тепер Зарицьких) виростали цілі комплекси функціоналістичних будинків.  Думаю,  архітектори, які, власне, задавали тон містобудування того часу, із задоволенням […]